Comparative Professional Pedagogy

СТРАТЕГІЇ НАУКОВЦІВ ЩОДО ЦИФРОВІЗАЦІЇ СФЕРИ ОСВІТИ І НАУКИ У ВИМІРІ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОЇ СОЛІДАРНОСТІ В БОРОТЬБІ ЗА СВОБОДУ Й НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

2025-01-22T08:01:56+02:00

рецензія на колективну монографію «Освіта для цифрової трансформації суспільства»

ЗМІСТ І ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ І ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПАРТНЕРСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ДОСВІДІ УКРАЇНИ ТА НОРВЕГІЇ

2025-01-22T08:18:16+02:00

На основі аналізу вітчизняних та зарубіжних публікацій узагальнено, що партнерська взаємодія – це багатогранне явище, яке вимагає від педагога не лише глибоких знань у своїй предметній галузі, а й розвинених комунікативних та соціальних навичок для вирішення виробничих завдань, конструктивної співпраці з усіма учасниками освітнього процесу. Здатність до партнерської взаємодії педагогів можна визначити як сукупність особистісних якостей та професійних компетентностей, що забезпечують ефективну співпрацю з учнями, батьками, вчителями, адміністрацією. Така взаємодія базується на принципах рівності, взаємоповаги та спільної відповідальності за досягнення освітніх цілей.

З’ясовано, що в Україні та Норвегії в університетах наявні обов'язкові та вибіркові навчальні курси, які здійснюють пряму чи опосередковану підготовку студентів до досліджуваної діяльності. У програмах цих курсів представлено інформацію про інноваційні технології в сучасній освіті, інклюзивну освіту, педагогіку партнерства, педагогічне партнерство з різними соціальними інститутами. Їх тематика, форми і методи роботи сприяють формуванню у майбутніх учителів знань про педагогіку партнерства та базових умінь впроваджувати її ідеї на практиці.

Встановлено, що післядипломна педагогічна освіта в Норвегії є гнучкою, індивідуалізованою та інтегрованою у систему неперервного професійного розвитку. У змісті програм чітко простежується орієнтація на практику, що виявляється у значній кількості годин, що виділяється на стажування, опрацювання практичних кейсів і роботі в реальних умовах. Заклади, що забезпечують післядипломну педагогічну освіту в Норвегії, пропонують навчальні програми курсів, які характеризуються інтеграцією сучасних підходів до навчання на засадах демократії, практичним відпрацюванням ключових ідей педагогіки партнерства та орієнтацією на потреби педагогічної спільноти та суспільства з урахуванням базової освіти педагогів.

В Україні післядипломна педагогічна освіта централізована, часто проходить у закладах інститутів післядипломної освіти. Порівняно з Норвегією, зміст програм, пов'язаних з підготовкою до організації ефективної взаємодії, більше акцентується на теоретичних аспектах з меншим практичним компонентом. Такі заклади орієнтовані на курси, пов’язані з використанням новітніх технологій, інклюзією, емоційним інтелектом тощо. Державна підтримка є, але фінансування обмежене, що зумовлює вибіркову доступність інноваційних підходів.

На основі компаративного аналізу виділено ключові елементи, що впливають на якість підготовки вчителів до педагогічної взаємодії у межах післядипломної освіти. Серед них – розвиток комунікативних навичок, вивчення культурних особливостей, інтеграція міждисциплінарних підходів та забезпечення безперервності освіти через систему тренінгів і стажувань.

ПРОБЛЕМА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ В УГОРЩИНІ: ГЕНЕЗА Й МАРКЕРИ ДЕФІНІЦІЮВАННЯ

2025-01-22T06:44:05+02:00

У статті окреслено деякі аспекти ґенези й основні маркери дефініціювання ключових понять дослідження проблеми здоров’язбереження в Угорщині. У площині розкриття ґенези порушеної проблеми завдяки аналітичним матеріалам зосереджено увагу на появі періодичних видань, які пропагували здоров’я та здоровий спосіб життя, перших відомостей про збереження здоров’я в Угорщині, висвітлення питань, що стосувалися санітарної освіти, значної концептуальної трансформації в теорії освіти щодо формування уявлень про здоров’я, розширення інституціоналізації санітарної освіти Угорщини впродовж XVIII – ХХ століття. Узагальнено, що в процесі інституціоналізації санітарної освіти лише частково вдалося досягти початкової мети медичної роботи в школі та навчальної програми медико-санітарної освіти, але як визначальний фактор це мало певний вплив на стан здоров'я населення Угорщини та на концепції здоров'я. Основними маркерами дефініціювання ключових понять дослідження проблеми здоров’язбереження в Угорщині визначено тлумачення категорій «здоров’я», «здоров’яспрямована діяльність», «здоров’язбережувальне середовище», «здоров’язбережувальні технології» в україно-угорському науковому дискурсі. Актуалізована необхідність виокремлення й характеристики дефініції «сприяння здоров’ю» («health promotion»), що вживається в Оттавській хартії (Ottawa Charter, 1986) – одному з програмних документів ВООЗ, який використовують у країнах світу при формуванні державної політики в галузі охорони здоров’я.

За визначенням угорських науковців, поняття «health promotion» характеризується як пропаганда, популяризація здорового способу життя, що полягає в поширенні політики сприяння здоров’ю, створенні здоров’язбережувального середовища, розвитку партнерської взаємодії, особистісних навичок та підвищенні рівня доступності медичних послуг з охорони здоров’я. Дефініцію «egészségfejlesztési tevékenységek» (в перекладі: «заходи щодо зміцнення здоров’я») потрактовано як здоров’яспрямовану діяльність, націлену на здійснення системи заходів щодо зміцнення здоров’я, яка передбачає надання необхідної інформації про формування, збереження і зміцнення здоров’я, піклування та контроль за власним здоров’ям. Поняття «kedvező környezet» (в перекладі: «сприятливе середовище») як інструментальний простір впровадження здоров’язбереження у закладах освіти Угорщини схарактеризовано як природне і техногенне середовище, сприятливе для посилення контролю за здоров’ям людини.

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНОГО АКАДЕМІЧНО-НАУКОВОГО ПАРТНЕРСТВА УКРАЇНИ ТА КИТАЮ

2025-01-22T08:54:00+02:00

У статті окреслено поняття академічно-наукового партнерства у системі вищої освіти та з’ясовано, що університети є осередками його розвитку в умовах інтернаціоналізації та глобалізації освіти. Визначено основні форми інституційного академічно-наукового партнерства України й Китаю. З’ясовано, що важливу роль при цьому відіграють Інститути Конфуція.

Обґрунтовано, що відкрита та конкурентна система міжнародного наукового співробітництва та програм академічного обміну між Україною і Китаєм надає вітчизняним університетам можливості повною мірою використовувати наукові й освітні ресурси як власної країни, так і країни-партнерки; організовувати спільну науково-дослідницьку діяльність вітчизняних та іноземних наукових-педагогічних кадрів; формувати національну стратегію розвитку наукового партнерства в освіті.

Визначено аспекти сучасних наукових та освітніх досліджень, які зумовлюють необхідність їх виконання саме у рамках міжнародної співпраці. Наголошено на важливості ініціативи «Один пояс, один шлях» для розвитку партнерства в галузі освіти, спрямованого на використання інноваційних освітніх ресурсів, та його розширення шляхом проведення спільних наукових досліджень, наукового консультування, освітніх форумів, прийому делегацій, стажування вчених, програм академічного обміну, участі в конференціях, створення спільних проєктів, науково-дослідних і освітніх центрів тощо. Визначено українські університети, які мають найкращі здобутки у налагодженні академічної та наукової співпраці з Китаєм.

Окреслено стратегічні напрями розвитку інституційного академічно-наукового партнерства України та Китаю, що включають: розширення потенціалу і можливостей для співпраці; використання послуг посередницьких організацій; застосування мережевих інформаційних технологій для створення ефективної платформи інтернаціоналізації університетів; залучення освітніх партнерів з-за кордону, проведення спільного навчання; підготовка викладацького та керівного складу вітчизняних університетів до реалізації програм інтернаціоналізації; посилення конкурентоспроможності освітніх програм і послуг вітчизняних ЗВО на міжнародній арені; зміцнення культурних відносин між країнами та формування відчуття національної ідентичності; постійне оновлення змісту міжнародних програм обмінів; спільне використання освітніх ресурсів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПОЛЬСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ПРАЦІВНИКІВ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

2025-01-22T06:57:35+02:00

В статті представлено комплексний порівняльний аналіз української та польської систем охорони праці, розглянуто їх відмінності, систему підготовки спеціалістів та працівників виробничих підрозділів, спрямованої на зменшення травматизму та професійних захворювань. Дослідження розкриває можливості використання окремих особливостей польської системи охорони праці в українських структурах.

Актуальність роботи обумовлена досить великою кількістю нещасних випадків в Україні в порівнянні з європейськими країнами та особливою увагою професіонального кола до можливості вступу української держави до Європейського союзу.

Метою статті є розгляд окремих аспектів загальної підготовки працівників підприємств, керівних органів підприємств України та Польщі до діяльності в умовах повсякденної праці та охорони здоров’я робітників.

Визначено питання регулювання охорони праці на всіх щаблях виробничої діяльностті. Відмічено, що існуюча в Україні система державного нагляду за безпекою праці потребує удосконалення та узгодження її з міжнародними стандартами. За результатами аналізу запропоновано розглядати управління охорони праці відповідно до системних та структурно-функціональних характеристик (підходів). Проведено оцінку ефективності системи управління охорони праці. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність удосконалення бази нормативно-правового регулювання, що в результаті допоможе у реалізації ефективного контролю за дотриманням прав працівників на безпеку праці.

Проведене та узагальнене дослідження спонукає корегувати національну систему професійної підготовки майбутніх фахівців з охорони праці. Цей досвід становить інтерес з виключно організаційно-педагогічного підходу. Досвід польської держави становить інтерес у питанні організації охорони праці через входження до Європейського союзу, організації, яка довела свою практичну ефективність та істотно вплинула на розвиток відповідної діяльності всіх країн Союзу.

РЕФЕРЕНДАРІАТ ЯК КЛЮЧОВИЙ ЕТАП ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ У НІМЕЧЧИНІ

2025-01-22T06:48:30+02:00

У статті представлено результати аналізу проблеми професійної підготовки вчителів у Німеччині, яка складається з двох основних етапів: університетського навчання, що завершується першим державним іспитом, та післяуніверситетського педагогічного стажування – референдаріату. Особливу увагу в статті приділено процесу педагогічного стажування.

Встановлено, що зміст практичної підготовки вчителів охоплює дві великі сфери: однією з яких є відвідування навчальних занять в освітньому закладі педагогічного стажування, іншою є відвідування та проведення уроків у школі під керівництвом менторів. Це стажування є інтенсивним процесом, що триває від 16 до 24 місяців, в залежності від федеральної землі, та спрямовано на розвиток професійних компетентностей майбутніх вчителів. Вчителі у своїй професійній діяльності потребують компетентності широкого спектру: вони повинні бути фахівцями зі своїх навчальних предметів (фахові знання), володіти методикою викладання своїх предметів (предметно-методичні знання), а також розумітись у загальних питаннях навчання, викладання та виховання (педагогічні знання). Відмічається, що наприкінці референдаріату проводиться друга державна атестація, яка, як правило, складається з трьох або чотирьох основних частин: висновка про стажування, письмової роботи (якщо вимагається), відкритих уроків та усного іспиту.

Виявлено, що попри позитивні аспекти педагогічного стажування, все ж таки останнім часом з’являється все більше критики у бік практичного етапу підготовки вчителів у Німеччині, серед яких виокремлюють надмірний стрес і навантаження, незбалансованість теорії та практики, недостатню підтримку менторів, надмірне акцентування на оцінюванні.

Позитивом відзначено те, що дискусійні питання відкрито обговорюються в колі науковців, викладачів, вчителів шкіл та студентів, щоб раціонально оптимізувати процес педагогічного стажування і забезпечити тим самим школи молодими педагогічними кадрами, в яких сьогодні є нагальна потреба.

ІНСТРУМЕНТИ ШІ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ: ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ ПРАКТИЦІ

2025-01-22T08:23:59+02:00

У статті розглядаються переваги та недоліки інтеграції інструментів штучного інтелекту (ШІ) у навчання іноземних мов в українських та іноземних закладах вищої освіти. Автор аналізує алгоритми ШІ, такі як «обробка природної мови», «навчання з підкріпленням» та «глибоке навчання», які сприяють вивченню іноземної мови за допомогою методів токенізації, лематизації, розпізнавання мовлення та машинного перекладу, розробляючи індивідуалізовані навчальні заняття, забезпечуючи зворотній зв’язок у реальному часі та пропонуючи адаптивні рівні складності для підтримки зацікавлення та мотивації студентів, тоді як платформи на зразок Duolingo застосовують ці алгоритми для оптимізації планів занять на основі продуктивності користувачів. Увага приділяється великим мовним моделям, таким як ChatGPT, які забезпечують генерацію тексту, переклад і іншомовну практику шляхом імітації діалогів, допомагають в розробці навчально-методичних матеріалів для занять та забезпечують індивідуальний зворотний зв’язок. Також зазначається, що системи навчання мови на основі ШІ використовують рекомендаційні алгоритми для сприяння ефективності навчання, моніторингу прогресу та відповідної адаптації змісту навчального матеріалу; засоби обробки природного мовлення сприяють покращенню вимови; інтелектуальні репетитори створюють індивідуалізоване навчальне середовище, коригуючи його зміст відповідно до прогресу кожного окремого студента, імітують реальні комунікативні ситуації, сприяють розвитку словникового запасу, граматичних та фонетичних навичок. Навчальні системи на основі ШІ використовують машинне навчання, обробку природної мови, адаптивні алгоритми для створення динамічних освітніх можливостей, а також так званий «метакогнітивний скаффолдинг» у формі зворотного зв’язку, рефлексії та відстеження прогресу. Крім очевидних переваг в освіті, у статті також висвітлюються недоліки інструментів ШІ, оскільки їх застосування може призвести до порушення конфіденційності інформації, нерівномірності доступу до ресурсів та упередженості алгоритмів ШІ. Незважаючи на те, що інструменти ШІ допомагають автоматизувати перевірку виконання базових навчальних завдань, вони не можуть замінити викладачів у процесі розвитку емоційного інтелекту чи міжкультурної взаємодії учасників освітнього процесу. Зроблено висновок, що ефективна інтеграція ШІ у викладання мови можлива через адаптацію традиційних методів і створення завдань на основі ШІ, забезпечуючи збалансований підхід, орієнтований на студента.

СВІТОВІ ТА УКРАЇНСЬКІ ПРАКТИКИ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО ФІЗИЧНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ В КОНТЕКСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПАРАТИВІСТИКИ

2025-01-22T07:09:39+02:00

Стаття здійснює огляд компаративістського та типологічного дискурсу практик студентського фізичного самовдосконалення у різних освітніх та поза освітніх регіональних системах, а також порівнює ці практики з прицілом на вдосконалення української національної системи фізичного самовдосконалення студентської молоді.

Мета статті – простежити тенденції, різноманіття підходів до компаративістської методології вивчення фізично-тілесного самовдосконалення та визначити специфіку, атрибуції, недоліки й переваги регіональних систем, їхні проблеми, традиції та інновації. Для цього автори послуговувалися компаративістськими та суміжними методами аналізу, з поміж яких основними стали порівняльно-типологічний, зіставно-порівняльний, соціо- та психокультурний аналіз, критичні рефлексії та SWOT-аналіз.

Компаративний підхід, який передбачає порівняння методик, що застосовуються в різних країнах, є потужним інструментом для підвищення якості освіти. Дослідження міжнародного досвіду дозволяють виявити найефективніші практики, що сприяють фізичному розвитку, і адаптувати їх відповідно до особливостей місцевих умов.

Використання такого підходу дасть можливість не лише поліпшити фізичний розвиток студентів, але й зробити освітні програми більш гнучкими та адаптованими до потреб сучасного світу та сприятиме формуванню у студентів відповідального ставлення до власного здоров'я і активного способу життя. У результаті, студенти отримують можливість підвищити свій фізичний потенціал й оволодіти навичками, які сприяють їхньому всебічному розвитку і підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці.

У результаті дослідження здійснено системні узагальнення й репрезентативні таблоїдні описи способів та особливостей регіональних практик студентського фізичного самовдосконалення; визначено зміни компаративних тенденцій від соціології до освітньої практики; окреслено «сильні» та «слабкі» сторони різних фізкультурно-освітніх систем; визначено індивідуальний підхід, групові соціально-комунікаційні практики, фізичне самовдосконалення та технологічну інтеграцію підходів як провідні тенденції у царині фізичного самовдосконалення сучасної університетської молоді.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРІОРИТЕТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УНІВЕРСИТЕТІВ НІМЕЧЧИНИ

2025-01-22T07:35:55+02:00

У статті проаналізовано зарубіжний досвід використання пріоритетних технологій цифрової освіти та їх інтеграції у навчальний процес в університетах Німеччини. Виявлено, що цифрова освіта є динамічною та перспективною і базується на гуманістичному образі людини, науковій доступності, здатності до критичної рефлексії та відповідної наукової практики, а подальше цілеспрямоване вивчення дидактики викладачами у ЗВО сприяє стійкому покращенню якості викладання. З'ясовано, що генеративний штучний інтелект стає дедалі потужнішим інструментом для багатьох форм цифрового підтвердження досягнень. Проаналізовано аспект аналітики навчання і важливість соціальної інтеграції студентів у процесі цифровізації. Констатовано, що базове етичне розуміння роботи з генеративним штучним інтелектом містить у собі підзвітність, відповідальність та прозорість. Характерними ознаками системи штучного інтелекту є автономність, інтерактивність та адаптивність. Виявлено, що використання чат-ботів на основі штучного інтелекту у навчальному процесі є лише частково корисним для прикладної орієнтації викладання в університеті.

У контексті цифрової освіти Зігенського університету (Universität Siegen) проаналізовано комбіновану структуру впроваджених у процес навчання категорій щодо підтримки та розробки конкретних пропозицій. З’ясовано актуальність питання підтримки викладачів, їх дидактичних концепцій та цілеспрямованих методів викладання за допомогою цифрових інструментів та інфраструктури. За результатами вивчення зарубіжного досвіду з'ясовано, що усі пропозиції, які розроблені з позиції комбінованої дидактичної та технічної перспективи, відповідають цілям студентоцентрованого та компетентнісно-орієнтованого навчання. Зроблено висновок про те, що пріоритетними є технології генеративного штучного інтелекту. Важливим дидактичним аспектом в контексті цифровізації є інтегративний підхід у напрямі цифрової трансформації в університетах Німеччини.

РОЗВИТОК ВИЩОЇ ХОРЕОГРАФІЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В США

2025-01-22T07:16:13+02:00

Стаття присвячена дослідженню історико-соціальних передумов розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти в США. Окреслено теоретичне підґрунтя ретроспективного аналізу становлення та розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти у США у контексті інтеграції знань з філософії, антропології, історії, культурології, мистецтва, педагогіки, психології тощо. На основі аналізу наукових праць американських учених з’ясовано різні аспекти розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти (еволюція розвитку, вплив глобалізаційних та інтеграційних процесів на розвиток хореографічно-педагогічної освіти, соціально-педагогічні трансформації змісту освіти, цифровізація освітнього процесу).

Визначено періоди розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти в США: доінституційний період; період становлення та формування освітніх ініціатив; інституційний період; глобалізаційно-технологічний період. Встановлено, що упродовж цих періодів відбувалися суттєві зміни у становленні та розвитку вищої хореографічно-педагогічної освіти. З’ясовано, що трансформаційні процеси пов’язані із соціокультурними змінами, впливом європейських мистецьких традицій, сучасних тенденцій розвитку танцювального мистецтва, інституалізацією танцювальної педагогіки як самостійної галузі мистецтва та академічної дисципліни.

Констатовано, що розвиток вищої хореографічно-педагогічної освіти на сучасному етапі характеризується інноваціями щодо використання цифрових технологій в хореографії та педагогіці, зокрема штучного інтелекту та віртуальної реальності у навчанні танцю; диверсифікацією освітніх програм для підготовки викладачів, хореографів і танцювальних терапевтів; акцентуванням змісту підготовки на культурній інклюзії та соціальній справедливості; формуванням танцювального лідерства; впровадженням зелених ініціатив у хореографічно-педагогічну освіту. Водночас актуалізовано нові виклики глобалізаційно-технологічного періоду (забезпечення доступності та якості освітніх програм; потреба в більшій інтеграції різних культурних традицій та перспектив в танцювальне мистецтво та освіту; маргіналізація танцювальної освіти в школах; недостатнє фінансування професійного розвитку педагогів-хореографів; інтеграція танцю з іншими академічними предметами, такими як наука, математика, історія та література; впровадження зелених трансформацій в хореографічно-педагогічну освіту).

КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАРМАЦЕВТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

2025-01-22T08:39:02+02:00

Стаття присвячена компаративному аналізу професійної підготовки фармацевтів в університетах України та Великої Британії. Визначено та обґрунтовано критерії порівняння. Здійснено аналіз чинної законодавчої та нормативно-правової бази у сфері фармацевтичної освіти у Великій Британії та Україні. Констатовано, що попри прогрес у реформуванні фармацевтичної освіти, Україна відстає від світових тенденцій, зокрема Великої Британії, де стандарти та програми оновлюються відповідно до вимог ринку.

Встановлено, що ключовою відмінністю управління системами фармацевтичної освіти в Україні та Великій Британії є рівень децентралізації. Представлено аналіз програм підготовки фармацевтів провідних університетів України та Великої Британії. Наведено порівняльний аналіз структурно-змістовних та організаційно-педагогічних засад професійної підготовки магістрів фармації в університетах України й Великої Британії. Встановлено, що суттєва різниця між освітніми програмами підготовки магістрів полягає в рівні їх спеціалізації та мобільності студентів.

Наголошено на окремих позитивних аспектах організації навчального процесу підготовки фармацевтів за магістерською програмою (MPharm) в університетах Великої Британії, які включають міждисциплінарну підготовку, інтегровані програми, відсутність циклу дисциплін загальної підготовки, особливу увагу до модулів аналітико-дослідницького спрямування.

Встановлено, що одним із ключових елементів магістерських програм фармації (MPharm) у британських університетах є акцент на практичній підготовці, особливо клінічній, та науково-дослідницькому складнику підготовки фармацевтів. Констатовано, що науково-дослідницькій роботі магістрів фармації у Великій Британії властивий прикладний вимір, тоді як мета кваліфікаційних робіт магістрів фармації українських ЗВО – теоретичне вивчення проблеми.

Зроблено висновок, що гармонізація теоретичної підготовки з сучасними практичними методами та адаптація до міжнародних стандартів є ключовими напрямами для вдосконалення фармацевтичної освіти в Україні

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ ІНЖЕНЕРІВ З ТЕСТУВАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: АНАЛІЗ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ ТА ПРОГРАМ АЗІЙСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТІВ

2025-01-22T08:34:33+02:00

У статті досліджуються освітні практики у сфері тестування програмного забезпечення та забезпечення якості в трьох провідних країнах Східної Азії – Китаї, Японії та Південній Кореї, які визнані світовими лідерами в галузі ІТ та технологічних інновацій. У дослідженні аналізуються ключові стратегії, які використовують ці країни для підготовки висококваліфікованих ІТ-фахівців, інтегруючи національні стандарти освіти, навчальні програми та індустріальні практики у свої академічні рамки. Китай приділяє особливу увагу впровадженню тестування програмного забезпечення як важливого компоненту ширших програм з інженерії програмного забезпечення, орієнтуючись на технологічну самостійність і інновації. Японія акцентує увагу на інноваційних методологіях та стратегіях управління якістю, забезпечуючи структурований та точний підхід до ІТ-освіти, а Південна Корея інтегрує практичне навчання та співпрацю з індустрією для формування випускників із теоретичними знаннями та практичними навичками. Результати дослідження підкреслюють ключову роль тестування програмного забезпечення та забезпечення якості як базових елементів ІТ-освіти. Ці практики не лише підвищують технічну компетентність випускників, а й забезпечують їх готовність до вирішення реальних завдань у динамічному глобальному ІТ-середовищі. Аналіз досвіду Китаю, Японії та Південної Кореї вказує на важливі висновки для України, яка в змозі перейняти та адаптувати ці підходи для покращення власної системи ІТ-освіти. Інтеграція тестування програмного забезпечення в навчальні програми, зосередження на міждисциплінарній інтеграції та узгодження освітніх програм із потребами індустрії можуть допомогти вітчизняній системі освіти досягти міжнародних стандартів і стимулювати інновації в інженерії програмного забезпечення. Перспективні напрями подальших досліджень включають аналіз структури навчальних програм, інтеграцію тестування програмного забезпечення з іншими дисциплінами та адаптацію найкращих світових практик до локальних освітніх і промислових контекстів. Ці напрями мають значний потенціал для оптимізації навчальних результатів і забезпечення підготовки ІТ-фахівців, здатних ефективно сприяти розвитку національної та глобальної ІТ-індустрії.

СТРУКТУРА БАКАЛАВРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ПЛАНІВ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З ПРОГРАМНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ВИМОГ ІНДУСТРІЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

2025-01-22T07:21:31+02:00

Стаття присвячена аналізу структури бакалаврських програм з інженерії програмного забезпечення у провідних університетах Великої Британії в контексті їх відповідності сучасним вимогам інформаційної індустрії. У сучасному світі, де інформаційні технології стрімко розвиваються, попит на висококваліфікованих фахівців з програмної інженерії зростає, що потребує адаптації освітніх програм до швидко змінюваних потреб ринку. У Великій Британії, як одній із провідних країн у галузі ІТ-освіти, університети пропонують навчальні програми, які поєднують теоретичні знання з практичним досвідом, інтегруючи сучасні технології та співпрацюючи з індустрією.

У статті розглянуто основні аспекти організації навчального процесу, зокрема структуру навчальних планів, методи викладання, підходи до оцінювання та роль стажувань. Особливу увагу приділено зв’язку цих програм підготовки з міжнародними освітніми стандартами ACM (Association for Computing Machinery). На основі компаративного аналізу виявлено ключові елементи, що впливають на якість підготовки майбутніх фахівців. Серед них – розвиток комп’ютерного мислення, інтеграція міждисциплінарних підходів, спрямованість курсів на вирішення практичних задач.

Підкреслено важливість інноваційних компонентів освітніх програм, таких як командні проєкти, міждисциплінарні інтеграції та залучення представників галузі до викладацького процесу. Виявлено, що програми, які орієнтовані на практичне навчання, підвищують конкурентоспроможність випускників на глобальному ринку праці, забезпечуючи їм можливості для працевлаштування в провідних компаніях.

Дослідження також акцентує увагу на важливості балансування теоретичної підготовки з розвитком практичних навичок. Це забезпечує студентам професійну готовність до розв’язання реальних завдань, що є критично важливим у сфері інформаційних технологій. Водночас ідентифіковано деякі прогалини в окремих навчальних планах, зокрема недостатнє охоплення деяких компонентів знань (Knowledge Area Core), які визначені відповідними стандартами.

Стаття є внеском у вивчення особливостей сучасної освіти у сфері інженерії програмного забезпечення, підкреслюючи важливість відповідності навчальних програм міжнародним стандартам та актуальним вимогам індустрії. Отримані результати можуть слугувати основою для подальших досліджень у напрямку оптимізації освітніх програм та їхньої адаптації до викликів сучасного ринку праці.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

2025-01-22T07:31:35+02:00

У статті здійснено узагальнення зарубіжного досвіду формування національної самосвідомості студентів у різних країнах світу. Особлива увага приділена методам і стратегіям, що використовуються в освіті для розвитку національної ідентичності та гордості за свою країну серед молоді. Розглянуто приклади країн з різними культурними, політичними та історичними контекстами, таких як Казахстан, Азербайжан, Японія, Франція, США, Німеччина. Проаналізовано роль історії, культури, національних символів, ритуалів і свят у процесах патріотичного виховання, а також значення демократичних цінностей і громадянської відповідальності для формування національної самосвідомості.

Розкрито трактування понять патріотизму та національної свідомості з точки зору аксіологічного (ціннісного) та діяльнісного підходів.

Значну увагу зосереджено на аналізі різних підходів до формування національної самосвідомості в країнах з різними політичними, культурними та соціальними традиціями. Важливим напрямом є вивчення того, як в умовах демократичних змін і глобалізації змінюються освітні стратегії та методи, фактори впливу на аспекти національно-патріотичного виховання у різних країнах.

У статті підкреслюється важливість інтеграції глобальних та локальних підходів у формуванні національної ідентичності студентів, врахування впливу глобалізації та технологічних змін на молодь. Окремо висвітлено питання адаптації освітніх практик до нових соціальних реалій і потреб молодого покоління, а також розвитку міжкультурної комунікації та громадянської активності.

Зясовано, що у країнах з розвиненими демократичними системами, таких як США, Канада та країни Європейського Союзу, процес формування національної самосвідомості часто поєднується з ідеями громадянської відповідальності, прав людини та інклюзивності.

Автор наголошує на необхідності врахування зарубіжного досвіду при вдосконаленні національних освітніх програм для стимулювання почуття патріотизму і національної гордості серед студентів в Україні. Вивчення міжнародних підходів, зокрема в контексті глобалізації, демократизації та технологічних змін, дозволить розробити ефективні стратегії патріотичного виховання, що враховують потреби сучасної молоді.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ США

2025-01-22T07:40:48+02:00

З’ясовано, що дослідження щодо формування та розвитку лідерської компетентності офіцерів та її визначальних компонентів на прикладі провідних країн НАТО є критично важливим для усвідомлення науковцями та практиками, а також для втілення в життя ефективного військового лідерства та керівництва в умовах сучасних глобальних безпекових викликів.

Доведено, що досвід таких країн як США є цінним для впровадження інноваційних підходів до професійної підготовки лідерів у військових структурах інших держав та її методик, зокрема, він актуальний для Збройних сил України в контексті вступу до НАТО, відбиття збройної агресії російської федерації та зміцнення національної безпеки нашої держави.

Узагальнено та конкретизовано теоретичні та методичні засади формування та розвитку лідерської компетентності офіцерів оперативної ланки управління в збройних силах США.

Встановлено, що в ЗС США активно використовують сучасні педагогічні підходи, технології, методи та прийоми для забезпечення ефективності їх діяльності та для формування і постійного розвитку такого феномена серед особового складу як військове лідерство.

В статті доведено, що сама організаційна структура військових ЗВО та доктринальні документи слугують потужним стимулом для формування та розвитку лідерської компетентності та всіх її компонентів у офіцерів. Це сприяє швидкому впровадженню найкращих практик розвитку лідерства у навчальні програми, підвищує ефективність підготовки лідерів та забезпечує адаптацію системи військової освіти до сучасних викликів і глобальних змін безпекового характеру.

Висвітлено, що одним із ключових аспектів формування офіцерського корпусу як ефективної лідерської групи в збройних силах США є усвідомлення офіцерами важливості лідерства для зміцнення взаємодії між країнами-членами НАТО, що є критично важливим для забезпечення стабільності та безпеки в рамках Альянсу.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОВНОЇ ОСВІТИ В УНІВЕРСИТЕТАХ КИТАЮ

2025-01-22T07:45:46+02:00

З’ясовано, що університети Китаю демонструють високий рівень організації мовної освіти завдяки сучасним підходам до навчально-методичного забезпечення. Комплексне поєднання традиційних методик з цифровими технологіями робить навчання більш ефективним та доступним. Мовна освіта в китайських університетах інтегрує елементи дослідницького навчання та передбачає активне впровадження адаптивних систем навчання, штучного інтелекту, цифрових ресурсів, таких як онлайн-платформи, мобільні застосунки, віртуальні класи, мультимедіа, аудіовізуальні ресурси.

Встановлено, що важливим компонентом інформаційно-методичного забезпечення мовної освіти у ЗВО Китаю є освітні платформи, зокрема MOOC China та XuetangX, які стали піонерами у впровадженні масових відкритих онлайн-курсів (MOOC) для вивчення мови і характеризуються інтерактивністю, доступністю, мультимедійністю. Перевагами платформ є академічна підтримка, гнучкість навчання, сертифікація, використання віртуальних класів.

Охарактеризовано різні види спеціальних лабораторій (стаціонарних та віртуальних) у ЗВО Китаю, які сприяють більш поглибленому вивченню фонології, синтаксису та дискурсу і дозволяють студентам формувати практичні мовні навички в реальному часі в різних сферах комунікації.

Зроблено висновок, що цифрові ресурси стають ключовим інструментом інтеграції новітніх технологій у мовну освіту Китаю, підвищуючи її якість та доступність. Водночас окреслено виклики та ризики в опануванні китайської мови за допомогою інформаційних ресурсів, а саме: нерівний доступ до сучасних інформаційних ресурсів у різних регіонах країни; відсутність достатньої кількості кваліфікованих викладачів для впровадження інноваційних методів навчання; потреба у подальшій адаптації міжнародних освітніх стандартів до китайських реалій; лінгвістичні особливості мовної освіти; необхідність розвитку міжуніверситетського співробітництва для обміну досвідом; інвестиції в розробку новітніх освітніх технологій і мовних ресурсів; активізація співпраці з міжнародними організаціями для вдосконалення мовної освіти.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНИХ І ЗАРУБІЖНИХ ПРАКТИК ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

2025-01-22T08:06:41+02:00

У статті проведено порівняльний аналіз вітчизняних і зарубіжних підходів до формування професійної компетентності соціальних працівників. Розглянуто ключові складові професійної підготовки, включаючи теоретичну базу, практичні навички, комунікативні вміння та етичну орієнтацію. Виявлено, що вітчизняні практики зосереджені на традиційній освітній моделі з обмеженим доступом до інноваційних технологій, тоді як зарубіжні системи характеризуються мультидисциплінарністю та широким використанням сучасних технологій і методик навчання.

Особливу увагу приділено інтеграції інновацій у навчальний процес, яка є визначальною для підготовки соціальних працівників за кордоном. Зарубіжні підходи включають активну співпрацю з професійними асоціаціями, використання цифрових платформ для дистанційного навчання та впровадження симуляцій для практичної підготовки студентів. Це дозволяє забезпечити системність і глибину знань, а також адаптивність до викликів сучасного суспільства.

Важливим аспектом дослідження є аналіз ролі професійних об’єднань у забезпеченні постійного підвищення кваліфікації соціальних працівників. У статті наголошено, що такі об’єднання сприяють обміну досвідом, встановленню професійних стандартів і розвитку інноваційних підходів у соціальній роботі. Зарубіжний досвід може бути корисним для вдосконалення вітчизняної системи підготовки, зокрема через створення подібних професійних асоціацій в Україні.

У статті окреслено рекомендації для вдосконалення системи підготовки соціальних працівників в Україні, включаючи впровадження інноваційних технологій, розширення практичної підготовки та співпраці з міжнародними організаціями. Наголошено на важливості адаптації зарубіжного досвіду з урахуванням особливостей українського контексту.

Результати дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до розвитку професійної компетентності соціальних працівників. Подальші розвідки можуть зосереджуватись на практичному впровадженні розроблених рекомендацій та оцінці їхньої ефективності у підвищенні якості соціальної роботи в Україні.

ПОРІВНЯННЯ МОДЕЛЕЙ ФОРМУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ КУЛЬТУРИ В ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

2025-01-22T08:14:20+02:00

Стаття присвячена аналізу моделей формування інклюзивної культури у провідних університетах, які готують фахівців за спеціальністю «Соціальна робота». У сучасному суспільстві, яке прагне до рівності й толерантності, питання формування інклюзивної культури у системі вищої освіти є ключовим. Попит на фахівців, здатних працювати в умовах інклюзивного середовища, обумовлює необхідність адаптації освітніх програм до сучасних викликів, що охоплюють інтеграцію принципів толерантності, поваги до різноманітності та рівного доступу до освіти.

У статті розглянуто освітні практики таких закладів, як Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Манчестерський Університет (Англія), Університет Віндзора (Канада) та Поморська академія (Польща).

На основі аналізу визначено ключові елементи успішного впровадження інклюзивних практик: розробка адаптивних освітніх середовищ, використання інноваційних методик, системна інтеграція міждисциплінарних підходів. Зазначено, що університети, які орієнтовані на практичне впровадження інклюзивних стратегій, забезпечують своїм випускникам можливість відповідати актуальним вимогам професійної діяльності.

Дослідження також підкреслює значущість балансу між теоретичною підготовкою та практичними навичками, включно з технологічними інноваціями та моніторингом ефективності інклюзивних заходів. Виявлено прогалини, пов’язані з відсутністю універсальних критеріїв оцінки інклюзивності освітніх програм, що потребує подальших розробок.

Стаття є внеском у вивчення процесу формування інклюзивної культури у сфері підготовки фахівців соціальної роботи. Результати дослідження можуть слугувати основою для вдосконалення освітніх програм, спрямованих на формування інклюзивної культури соціальних працівників.

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТЕЙ ЛІДЕРСТВА СЛУЖІННЯ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ США

2025-01-22T07:51:03+02:00

Стаття присвячена обґрунтуванню методики формування якостей лідерства служіння студентів аграрних закладів фахової передвищої освіти, як комплексному, системному, алгоритмічному способу досягнення педагогічної мети, що охоплює цільовий, методологічний, змістовий, операційний, результативний та контрольно-корекційний компоненти. Методика представлена як шлях, спосіб реалізації завдань формування якостей лідерства служіння, і як процес, що розгортається у просторі та часі, який включає інформаційний, спонукальний, діяльнісний, рефлексивний етапи, що передбачає підбір доцільних методів, форм і прийомів реалізації завдань формування якостей лідерства служіння здобувачів аграрних закладів фахової передвищої освіти.

У статті методика формування якостей лідерства служіння студентів аграрних закладів фахової передвищої освіти представлена за допомогою методу моделювання, що дозволило відобразити її складові елементи у зв’язках і залежностях у рамках цілісної системи. Підкреслюється, що методика формування якостей лідерства служіння студентів аграрних закладів фахової передвищої освіти детермінована актуальною соціальною потребою щодо підготовки сільськогосподарських кадрів з вираженими лідерськими здатностями служіння людству, країні, організації, господарству, економічним і продовольчим потребам громадян України із дотриманням у веденні агрогосподарства принципів сталого розвитку суспільства, декарбонізації виробництва, забезпечення екологічно чистої продукції для споживачів. Соціальна потреба визначає цільовий компонент, що відображає відповідну мету формування якостей лідерства служіння студентів аграрних закладів фахової передвищої освіти з послідовним вирішенням завдань щодо надання інформації про сутність та приклади лідерства служіння, актуалізації потреб у діяльності з позиції лідерства служіння, створення умов для формування навичок лідерства служіння, як найвищої міри прояву сформованих внутрішніх психологічних утворень з подальшим їх самовдосконаленням на рефлексивному етапі.

У статті представлено запозичений при розробці змістового компоненту методики досвід Департаменту сільського господарства США щодо реалізації програми підготовки лідерів для сільської місцевості, який втілено у програмі і русі молоді під назвою «4-H» (head, heart, hand, health) – цінностей, які відповідають ідеалу лідерства служіння у сільськогосподарському виробництві, коли голова, серце, руки, здоров’я слугують спільності, громаді, країні і світу.