Comparative Professional Pedagogy

ІНСТИТУЦІЙНИЙ КОНСАЛТИНГ У ВИЩІЙ ОСВІТІ США: ПІДТРИМКА МОЛОДИХ ЛІДЕРІВ І УПРАВЛІНСЬКИХ КОМАНД

2025-06-27T14:15:36+03:00

У статті обґрунтовано значення інституційного консалтингу як ефективного інструменту стратегічного управління, спрямованого на розвиток кадрового потенціалу, управлінських компетентностей та підтримку молодих лідерів і управлінських команд в США. Розглянуто феномен лідерства як ключового чинника забезпечення якості, інноваційності та конкурентоспроможності закладів вищої освіти в умовах трансформації освітньої системи Зазначено, що університетський консалтинг у сфері лідерства охоплює такі компоненти: психолого-педагогічний супровід (формування індивідуального лідерського стилю); коучинг та фасилітацію командних проєктів; експертну підтримку щодо розробки та реалізації лідерських ініціатив; створення внутрішніх центрів лідерства і розвитку лідерського потенціалу здобувачів, викладачів та керівників. Проаналізовано програми провідних університетів США щодо лідерського розвитку науково-педагогічних працівників та керівників підрозділів. Визначено, що ці програми поєднують теоретичну підготовку, наставництво, коучинг, фасилітацію та зворотний зв’язок, сприяючи індивідуалізованому розвитку управлінських навичок у динамічному академічному середовищі. Констатовано, що зміст прогам орієнтований на розвиток навичок стратегічного мислення для гнучкого лідерства; формування організаційної культури та підвищення результативності лідерського потенціалу тощо. Підкреслено, що комплексний підхід до розвитку лідерства в академічному середовищі США базується на інтеграції освітніх і управлінських стратегій, акценті на персоналізацію навчального досвіду, міждисциплінарності та адаптивності до змін. Наголошено на доцільності адаптації ефективних моделей інституційного консалтингу до потреб українських закладів вищої освіти з метою формування сучасного управлінського корпусу, здатного ефективно реагувати на виклики освітніх реформ і глобальних змін. Імплементація подібного досвіду у вітчизняних університетах може стати ефективним засобом формування кадрового резерву для системи управління освітою, розвитку університетської автономії та підвищення якісних характеристик освітнього процесу загалом.

РОЗВИТОК ЗМІСТУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН У ТУРЕЧЧИНІ

2025-06-27T15:39:50+03:00

У статті представлено результати аналізу проблеми розвитку змісту професійної підготовки вчителів природничих дисциплін у Республіці Туреччина.

Встановлено, що якісні зміни, котрі відбулися в системі зарубіжної педагогічної школи спонукають до розроблення варіативних навчальних планів і програм; перебудови змісту підготовки вчителів, зокрема природничих дисциплін. З огляду на це перспективним є дослідження зарубіжного досвіду виявлення сучасних проблем оновлення змісту професійної підготовки вчителів у зарубіжних країнах і, зокрема, у Туреччині. Здійснений контент-аналіз фахової літератури з означеної проблеми дослідження засвідчив про нагальність потреби у підготовці кваліфікованих учителів, які володіють навичками ХХІ століття, та врахування результатів досліджень, пов’язаних з оцінкою навчального плану.

Доведено необхідність паралельного оновлення й інтеграції курикулуму та навчальної програми з природничих наук з практичним компонентом у школі; організацію спільних досліджень Міністерства національної освіти з університетами з фокусом на підготовці вчителів.

Проаналізовано можливості використання альтернативних методів оцінювання курикулуму природничих наук; реалізацію навчання за оновленими програмами педагогічної освіти з таких предметів, як технології, інновації, дослідження та розробки, програмування робототехніки, міждисциплінарна інтеграція, запобігання глобальним проблемам зі здоров’ям та вирішення повсякденних життєвих проблем; включення до курсів на педагогічних факультетах такого змісту, як дослідження й запити дня, навички ХХІ століття та STEM-освіта, їх оновлення з урахуванням очікувань документу «Візія Міністерства національної освіти 2023» тощо.

На підставі здійсненого наукового пошуку можемо стверджувати, що питання змісту професійної підготовки вчителів природничих дисциплін у Туреччині є дискусійним та актуальним в умовах сучасності.

Перспективними вважаємо подальші дослідження з вивчення впливу їх результатів на очікування учителів щодо курикулуму, врахування результатів досліджень, пов’язаних з оцінкою навчального плану, що може призвести до більш рішучого поступу щодо розвитку змісту та обсягу навчальних програм в Україні.

ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ І НАВЧАННЯ: НА ШЛЯХУ ДО УНІФІКОВАНОГО ПІДХОДУ

2025-06-27T08:52:30+03:00

Європейська система професійної освіти і навчання (ПОН), яка характеризується своєю багатоманітністю в різних країнах-членах ЄС, стоїть перед проблемою уніфікації програм з урахуванням особливостей соціально-економічних умов кожної країни. Визнання життєво важливого значення професійної освіти і навчання у вирішенні виробничих викликів та сприяння економічному зростанню зумовило консолідацію європейської освітньої політики щодо єдиної стратегії ПОН.

У дослідженні представлено огляд основних напрямів розвитку європейської системи професійної освіти і навчання, де підкреслюється важливість уніфікованого підходу до ПОН. При цьому зазначається, що успішна європейська стратегія має зважати на новий технологічний рівень, регіональні/національні особливості людських ресурсів з огляду на традиційні навички та компетентності і, головне, на природні ресурси, які є вирішальним фактором промислової ефективності та конкурентоспроможності.

В статті подано інформацію про європейський ландшафт ПОН, розкриваючи різноманітність підходів та активне визнання програм дуальної освіти. Підкреслено, що визнання професійної освіти і навчання як суттєвої інвестиції та використання її потенціалу для вирішення європейських проблем виробництва вказує на нагальність підтримки та вдосконалення систем ПОН.

Узгодження європейської освітньої політики щодо єдиної стратегії ПОН демонструє схильність політиків та зацікавлених сторін до вирішення сьогоднішніх проблем та майбутніх викликів, які виникатимуть в контексті людських трудових ресурсів. З’ясовано, що впроваджуючи комплексну стратегію ПОН, для якої пріоритетом є набуття навичок, соціальна справедливість та міжнародне визнання, Європа може успішно забезпечити перехід до «зеленої» та цифрової економіки. Ця стратегія спрямована на сприяння адаптації, працевлаштуванню та навчанню впродовж життя, забезпечуючи при цьому рівний доступ і підтримку для всіх людей.

В статті окреслені етапи розвитку єдиного, базового блоку навичок для ПОН, які передбачають структуровану основу для здійснення освітньої політики, сприяючи узгодженню з галузевими потребами та стандартизацією.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СВІТОВИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ

2025-06-27T09:11:23+03:00

У статті проведено порівняльний аналіз світових моделей розвитку особистості. Цінним для дослідження є європейський досвід, також досвід США і Японії. Саме моделі цих країн було взято для порівняльного аналізу у межах даної публікації. Визначено, що пристосування кращих світових практик до умов в Україні варте уваги, тому як пошук новітніх моделей розвитку особистості орієнтований на трансформацію індивіда. Констатовано, що для залучення позитивного досвіду, необхідні умови, створені сучасним менеджером закладу освіти, для внутрішньої мотивації вчителя. Зазначено, що компетентність адміністратора закладу освіти, ефективність його управлінських рішень визначають якість управління щодо вдосконалення творчої діяльності й мотивації шкільної команди, остаточною ціллю якої є якість освітніх послуг.

Наголошено на важливості забезпечення якісної освіти шляхом інноваційного підходу до управління. Підкреслюється роль керівника-лідера у трансформації особистості. Особлива увага приділена підходам і стратегіям, які використовуються для її професійного зростання, конкурентоспроможності й іміджу закладу освіти. Цей імідж визначає безпосередній зв’язок між самою організацією, що надає якісні освітні послуги, й усіма учасниками освітнього процесу. Оскільки вони пов’язані з вирішенням поставлених завдань, визначенням контингенту майбутніх здобувачів знань, акцентовано увагу на певних складниках компетентності управлінця, що відповідає саме за людський капітал, розвиток творчого потенціалу (ТП) кожного індивіда, зокрема рівня емоційного інтелекту (ЕІ). Окремо окреслено рекомендації щодо впровадження моделі управління розвитком творчого потенціалу вчителів (УРТПВ) у заклади освіти.

Стаття є внеском у вивчення процесу управління розвитком творчого потенціалу вчителів шляхом перегляду традиційних підходів щодо визначення рівня їх ТП. Отож успішне впровадження моделі УРТПВ допоможе розв’язанню освітніх проблем й ухваленню компетентних рішень.

ТЕНДЕНЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В БЕЛЬГІЇ

2025-06-27T13:31:25+03:00

У статті проаналізовано основні тенденції забезпечення якості професійної освіти Бельгії. Бельгія з її складною федеративною та множинними освітніми системами активно інтегрує загальноєвропейські тенденції у забезпечення якості професійної освіти. Європейська референтна рамка забезпечення якості професійної освіти (EQAVET) покращує якість професійної освіти через планування, впровадження, оцінювання та коригування. Важливою тенденцією є децентралізація та автономія закладів професійної освіти. Фламандська та франкомовна спільноти мають федеративні відмінності, їхні освітні заклади автономно розробляють системи забезпечення якості, адаптуючи їх до потреб ринку праці. Тенденція базується на результатах навчання, відображає загальноєвропейську тенденцію до фокусування на практичних знаннях та навичках випускників. Зростання автономії закладів означає збільшення їх відповідальності за якість освіти, що є основою для зовнішніх перевірок. Зовнішнє оцінювання та акредитація доповнюють внутрішні системи, контролюючи та підтверджуючи якість освіти. Для ефективного моніторингу та прийняття рішень у сфері забезпечення якості освіти активніше використовується аналіз даних та індикаторів, зокрема й тих, що стосуються працевлаштування випускників. Якість освіти залежить від підвищення кваліфікації викладачів. Інтернаціоналізація та мобільність підвищують якість освіти, сприяють обміну досвідом та розвитку міжкультурних навичок. Цифровізація є ключовою трансформаційною тенденцією, що змінює методи викладання, навчання та процеси моніторингу й оцінювання, доступність та гнучкість професійної освіти. Система забезпечення якості професійної освіти Бельгії комплексно поєднує європейські стандарти, децентралізацію, результатоорієнтованість, участь стейкхолдерів, внутрішні системи, зовнішнє оцінювання, використання даних, підвищення кваліфікації педагогів, інтернаціоналізацію та цифровізацію.

ІНТЕГРАЦІЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ В ЄВРОПІ: КРИТИЧНИЙ ОГЛЯД ІНСТРУМЕНТІВ, МЕТОДІВ ТА ВПЛИВУ

2025-06-27T15:47:34+03:00

Інтеграція штучного інтелекту (ШІ) у викладання англійської мови як іноземної вимагає суттєвого переосмислення педагогічних підходів у закладах вищої освіти. У низці європейських країн, зокрема в Німеччині, Естонії, Фінляндії та Україні, цей процес трансформації набирає обертів, оскільки освітні системи дедалі активніше впроваджують технології штучного інтелекту, що імітують людські когнітивні процеси, зокрема розв’язання проблем та прийняття рішень, відкриває нові можливості для персоналізованого навчання, орієнтованого на індивідуальні потреби студентів.

У статті розглянуто сучасні тенденції, педагогічні моделі та наведено емпіричні дані щодо використання ШІ у процесі викладання іноземної мови, зокрема його вплив на розвиток мовленнєвих навичок, автономії та мотивації студентів.

Здійснено аналіз наукових досліджень зарубіжних та українських вчених, та зосереджено увагу на використанні найпоширеніших інструментів ШІ, зокрема чат ботів, асистентів, перекладацьких платформ та інтелектуальних навчальних систем. Результати статистичних досліджень (європейських та вітчизняних) засвідчують суттєве покращення рецептивних (читання, аудіювання) та продуктивних (говоріння, письмо) мовних умінь студентів ЗВО. Окрім того, ШІ позитивно впливає на розвиток мотивації студентів завдяки адаптивному зворотному зв’язку та автономним шляхам навчання.

Водночас впровадження ШІ в освітній процес супроводжується низкою викликів, серед яких – надмірна технологічна залежність студентів, недостатній рівень цифрової грамотності, етичні питання академічної доброчесності, а також брак цілісних педагогічних моделей. Зокрема, відсутні інтегровані модулі, що поєднують лінгвістичні, когнітивні, емоційно-мотиваційні та оцінювальні аспекти навчання із використанням ШІ.

У статті наголошується на необхідності підготовки викладачів до ефективного використання інструментів ШІ у процесі викладання іноземної мови. Загалом результати дослідження свідчать про позитивний вплив інтеграції ШІ у процес викладання англійської мови як іноземної в Європейських країнах, що поєднує технологічні інновації з класичними педагогічними підходами для забезпечення якісної та доступної мовної освіти у цифрову епоху.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ ЗДОБУТТЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-06-27T15:55:58+03:00

З’ясовано, що з метою відповідності потребам сучасного ринку праці, в Україні популярності набуває дуальна освіта, яка поєднує академічне навчання у ЗВО з досвідом роботи на підприємстві/в компанії. Обґрунтовано важливість вивчення передового зарубіжного досвіду впровадження такої форми освіти.

Проаналізовано нормативні й установчі документи, а також практика реалізації програм дуального навчання в Європейському університеті дуальної освіти та університетах-партнерах (Баден-Вюртемберзькому державному кооперативному університеті у Німеччині; інституті передових промислових технологій у Франції; університеті прикладних наук Йоаннеум в Австрії; Мальтійському коледжі мистецтв, науки та технологій; університеті Мондрагон в Іспаніі; університеті Джона фон Неймана в Угорщині; університеті прикладних наук PAR у Хорватії; університеті прикладних наук Савонії у Фінляндії; Кошалінському технологічному університеті у Польщі). Виявлено основні напрями та переваги діяльності Університету щодо реалізації дуальної освіти.

Описано три типи дуальних програм у Німеччині (практико-орієнтовані, академічно-орієнтовані та кар’єро-орієнтовані). З’ясовано, що у Франції студенти у процесі дуальної освіти формують нові жорсткі та м’які навички, які вимірюються та оцінюються (індивідуальні навички, навички роботи у компанії, науково-технічні). В Австрії у співпраці із зацікавленими сторонами Федеральне міністерство економіки, енергетики та туризму вдосконалює дуальну освіту шляхом її постійної модернізації (впровадження цифрових елементів у відомі професії, модульність дуальної освіти, стимули для тренінгових компаній, співпраця здобувачів за дуальною формою навчання та досвідчених працівників компаній («проникність навчання») тощо).

Водночас, варто зауважити, що іспанська дуальна освіта має певні аспекти, які потребують вдосконалення, зокрема нормативна база. Це ж стосується і Хорватії, де є певні труднощі з диференціацією понять «дуальна освіта», «навчання на робочому місці», «учнівство», «стажування», що створює проблеми відповідності європейським освітнім практикам. Окреслено переваги дуальної освіти у Польщі, Угорщині та на Мальті.

На основі проаналізованого досвіду сформульовано рекомендації щодо ефективної реалізації програм дуального навчання, які можуть бути використані для оптимізації дуальної освіти в Україні.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИКЛАДНОЇ ЛІНГВІСТИКИ ТА МОВНИХ СТУДІЙ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

2025-06-27T15:31:00+03:00

У статті порушено проблему інтеграції прикладної лінгвістики та мовних студій у контексті підвищення якості мовної освіти в країнах, що перебувають у процесі освітніх трансформацій, зокрема в Україні. Досліджено зарубіжний досвід застосування лінгвістичної теорії в освітній практиці та проаналізовано їхній потенціал для удосконалення системи мовної освіти в Україні. На основі прикладів із Великої Британії, Фінляндії, Нідерландів, Канади та інших країн, висвітлено найбільш ефективні практики розроблення освітніх програм, підготовки вчителів, білінгвальної освіти, оцінювання та мовної політики. Дослідження ґрунтується на якісній компаративній методології, яка включає аналіз актуальної наукової літератури. Встановлено, що успішна інтеграція прикладної лінгвістики в іноземних контекстах сприяє формуванню комунікативного, інклюзивного та науково обґрунтованого підходу до викладання мов. Для України узгодження мовних освітніх програм із засадами прикладної лінгвістики може підвищити рівень комунікативної компетентності та автономії здобувачів освіти. Програми підготовки вчителів мають зосереджуватися на практичних навичках, таких як наукові дослідження, розробка навчальних матеріалів і володіння принципами оцінювання. Розширення використання предметно-мовного інтегрованого навчання (CLIL) і та інших методик сприятиме розвиткові білінгвізму та міждисциплінарного навчання. Крім того, підходи до оцінювання мовних знань повинні відображати реальне використання мови, а мовна політика повинна базуватися на соціолінгвістичних дослідженнях, щоб забезпечити культурну чутливість.

Встановлено, що завдяки стратегічній інтеграції прикладної лінгвістики в мовну освіту, Україна може підвищити якість та глобальну конкурентоспроможність своєї освітньої системи, що сприятиме її ширшому соціальному та культурному розвитку.

У статті подано рекомендації та висвітлено перспективи подальших досліджень, спрямованих на адаптацію позитивних аспектів такого зарубіжного досвіду для підтримки системних реформ у галузі мовної освіти в Україні.

ОСВІТНІЙ ПОТЕНЦІАЛ ХОРЕОГРАФІЇ В КОНТЕКСТІ ТАНЦЮВАЛЬНО-РУХОВОЇ ТЕРАПІЇ: ДОСВІД США

2025-06-27T14:45:41+03:00

У статті проаналізовано досвід США щодо використання хореографії як сучасного освітнього інструменту арт-терапії, спрямованого на відновлення психоемоційної рівноваги, розвиток творчого самовираження та соціальної інтеграції особистості. Визначено, що хореографія в контексті танцювально-рухової терапії (ТРТ) функціонує не лише як форма мистецького самовираження, а й як педагогічний та терапевтичний засіб, що поєднує психологічні, педагогічні, соматичні та соціальні компоненти освітньо-корекційного процесу. У відповідь на сучасні виклики (посттравматичний стрес, соціальна ізоляція, емоційна дисрегуляція) хореографічні практики сприяють формуванню навичок саморегуляції, емпатії та міжособистісної взаємодії. Зазначено, що системне впровадження ТРТ у навчальних та реабілітаційних закладах США забезпечує не лише опанування рухових стратегій подолання стресу, а й розвиток критичного мислення, креативності та комунікації учасників. Історико-соціальний аналіз виявив витоки становлення ТРТ у США та окреслив провідні напрями діяльності Американської асоціації танцювальної терапії (American Dance Therapy Association, ADTA). З’ясовано, що в американському освітньому просторі хореографія виконує функцію засобу соціального включення та широко застосовується в шкільній, університетській, спеціальній і реабілітаційній практиці. Представлено практичні кейси застосування хореотерапевтичних методик у США в роботі з різними категоріями клієнтів. Обґрунтовано ефективність хореографії як педагогічного засобу арт-терапії, що інтегрує художньо-естетичний, тілесно-руховий і психоемоційний компоненти, створюючи умови для цілісного розвитку особистості. Констатовано, що освітні цілі (розвиток креативності, самовираження, комунікативної компетентності) можуть гармонійно поєднуватися з терапевтичними потребами клієнтів (зниження тривожності, формування тілесної усвідомленості, відновлення соціальної взаємодії). Акцентовано увагу на зростанні потреби у висококваліфікованих фахівцях, здатних поєднувати знання з психології, соматики, хореографії, психотерапії, педагогіки та нейронаук, клінічної практики. З’ясовано вимоги до професійної кваліфікації та підготовки танцювальних терапевтів у США. Наведено перелік освітніх програм провідних американських університетів з підготовки танцювальних терапевтів.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФОРМ КОНТРОЛЮ ТА МЕТОДІВ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ БАКАЛАВРІВ З ПРОГРАМНОЇ ІНЖЕНЕРІЇ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

2025-06-26T10:52:34+03:00

Стаття присвячена порівняльному аналізу організації контролю навчальних досягнень і методів оцінювання студентів-бакалаврів спеціальності «Програмна інженерія» в університетах України та Великої Британії. У сучасних умовах розвитку інформаційного суспільства і стрімких змін на ринку праці питання ефективного оцінювання здобутих знань і практичних навичок студентів набуває особливої актуальності.

У дослідженні розглянуто теоретичні засади формування системи контролю та оцінювання вищої освіти в обох країнах, визначено нормативно-правові засади організації оцінювального процесу, зокрема відповідно до національних освітніх стандартів і міжнародних рекомендацій. Окрему увагу приділено ролі оцінювання як інструменту розвитку професійних компетентностей, необхідних для успішної діяльності у сфері інформаційних технологій.

На основі компаративного аналізу виявлено спільні риси та відмінності у підходах до контролю знань бакалаврів з програмної інженерії, зокрема щодо використання традиційних та інноваційних методів оцінювання, спрямованих на перевірку як академічних знань, так і практичних навичок проєктування, розробки та тестування програмного забезпечення.

У роботі обґрунтовано переваги застосування практико-орієнтованих методів оцінювання, що моделюють реальні виробничі процеси, та сформульовано рекомендації щодо модернізації національної системи оцінювання результатів навчання на основі кращих практик британської освіти. З’ясовано, що британські університети забезпечують високу педагогічну прозорість завдяки чіткому розмежуванню форм контролю та методів оцінювання, що відображені у програмних документах відповідно до стандартів Агентства з забезпечення якості (QAA). Такий підхід сприяє розвитку компетентнісного підходу, орієнтації на реальні умови професійної діяльності та формуванню академічної доброчесності.

Результати дослідження можуть бути використані для подальшої оптимізації змісту освітніх програм, удосконалення форм контролю та методів оцінювання з урахуванням тенденцій розвитку світової ІТ-індустрії.

ДОСВІД ДОСЛІДЖЕНЬ АНАЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЕКОНОМІСТІВ У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

2025-06-27T09:35:53+03:00

У статті наголошено на актуальності формування аналітичної компетентності майбутніх економістів на сучасному етапі реформування освіти. Підкреслено важливість здатності сучасного фахівця до аналізу інформації, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, критичного оцінювання даних, обґрунтування висновків у всіх сферах діяльності (науці, бізнесі, освіті, управлінні, інженерії).

Зазначено важливість вивчення світового досвіду формування аналітичної компетентності економістів, оскільки це дає вітчизняним викладачам економічних дисциплін підґрунтя для побудови цілеспрямованого навчання, розробки інноваційних методик розвитку критичного мислення й аналітичних навичок майбутніх фахівців.

Окреслено спектр проблем формування аналітичної компетентності економістів у зарубіжних країнах: формування професійних навичок аналітичної роботи в економіці; математичне моделювання та статистичний аналіз в аналітичній діяльності; вплив автоматизації на ефективність аналітичної роботи економістів; вивчення здатності економістів до цілісного сприйняття економічних процесів; мотивація до аналітичної діяльності; вплив особистісних якостей на здатність до аналітичної роботи.

Відзначено широке використання міждисциплінарного підходу до вивчення аналітичної компетентності економістів у зарубіжних країнах, що дає можливість для більш глибокого розуміння економічних явищ загалом і дозволяє використовувати зазначені дослідження у досить широкому освітньому діапазоні. Слід зазначити, що актуальність формування аналітичних компетентностей у фахівців економічних спеціальностей нині посилюється тенденціями гуманізації й гуманітаризації вищої освіти.

З’ясовано, що прагнення до підвищення рівня аналітичної компетентності залишається ключовим напрямом підготовки економістів у зарубіжних країнах, що здійснюється через академічні освітні програми та незалежні наукові дослідження. Перспективами дослідження аналітичних компетентностей економістів визначено науково-дослідницьку й інформаційно-аналітичну компетентності, а також практичну підготовку до проєктування економічних процесів.

ІННОВАЦІЙНИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ НА ПРИКЛАДІ ЦЕНТРУ ВІЙСЬКОВОГО ЛІДЕРСТВА

2025-06-27T11:56:45+03:00

Стаття присвячена висвітленню інноваційного досвіду розвитку лідерської компетентності офіцерського складу збройних сил Великої Британії на прикладі діяльності Центру військового лідерства (Centre for Army Leadership (CAL)). Окреслено організаційні засади функціонування Центру як провідної інституції у сфері професійної військової освіти, що формує стратегічне бачення лідерства та забезпечує його впровадження у практику офіцерської підготовки. Розкрито ключові напрями діяльності CAL, серед яких: підтримка наукових досліджень (через CAL Research Institute), популяризація професійного дискурсу лідерства (Leadership Insights, CAL Podcast), розвиток неформальної освіти та особистісного зростання через конкурс есе та мережу CAL Activist Network. Проаналізовано сучасні тенденції, що формують змістовне наповнення підготовки лідерів: використання цифрових освітніх ресурсів, децентралізований підхід до лідерського навчання, акцент на розвиток аналітичного мислення та культурної обізнаності, підвищення ролі суспільної відповідальності військового лідера. Аргументовано, що системний підхід CAL до розвитку лідерської компетентності забезпечує багаторівневу та інклюзивну модель підготовки військових лідерів, адаптовану до викликів сучасного безпекового середовища. Підкреслено роль CAL як майданчика міждисциплінарної взаємодії, що поєднує військовий та цивільний досвід лідерства, сприяє формуванню та розвитку ціннісно-орієнтованого та етичного лідерства.

Визначено можливості адаптації кращих практик CAL для розвитку лідерської компетентності офіцерів Збройних Сил України, зокрема впровадження форматів експертних публікацій, конкурсів есе, горизонтальних мережевих ініціатив та подкастів як засобів неформальної освіти. Зроблено висновок про результативність поєднання формального та неформального навчання для забезпечення сталого професійного розвитку офіцерського складу як військових лідерів.

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

2025-06-27T14:23:52+03:00

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та системному аналізу змісту професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи в контексті формування національної ідентичності учнів із урахуванням європейських цінностей. У центрі уваги дослідження – оновлення освітньо-професійних програм відповідно до вимог Державного стандарту початкової освіти, Концепції «Нова українська школа», сучасних соціокультурних викликів та культурної політики Європейського Союзу. Акцентовано на ролі вчителя початкової школи як ключового суб’єкта формування світоглядних орієнтацій учнів, здатного поєднувати виховання патріотизму з відкритістю до демократичних і гуманістичних європейських цінностей.

Обґрунтовано актуальність інтеграції змісту європейських програм, практик і цінностей у педагогічну освіту. Визначено основні напрями культурної політики ЄС в Україні (збереження культурної спадщини, інклюзивність, гендерна рівність, міжкультурний діалог, розвиток культурної екосистеми) та проаналізовано їх виховний потенціал у контексті професійної підготовки вчителя. Окреслено структуру професійних компетентностей педагога відповідно до нового Професійного стандарту «Вчитель закладу загальної середньої освіти» (2024), акцентуючи на 12 компетентностях, що безпосередньо пов’язані з формуванням національної ідентичності. Надано деталізовані характеристики кожної з них із урахуванням компонентів: здатностей, знань, умінь, навичок, комунікації, відповідальності та автономності.

Розглянуто можливості оновлення змісту дисциплін освітньо-професійних програм з урахуванням міждисциплінарного підходу, поєднання патріотичного та інтеркультурного змісту, упровадження інклюзивних і цифрових технологій. Представлено приклади тематичних блоків для таких дисциплін, як «Педагогіка», «Теорія та методика виховання», «Основи інклюзивної освіти» та методики навчання освітніх галузей.

СТРУКТУРА ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ПІДГОТОВКИ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ ВИМОГ СПОРТИВНОЇ ІНДУСТРІЇ

2025-06-27T14:36:49+03:00

Стаття присвячена компаративістичному аналізу структури бакалаврських програм підготовки тренерів-викладачів у провідних університетах Великої Британії в контексті їх відповідності сучасним вимогам спортивної індустрії. У сучасному світі, де спортивна наука стрімко розвивається, попит на висококваліфікованих фахівців у галузі спортивного тренерства та фізичного виховання зростає, що потребує адаптації освітніх програм до швидко змінюваних потреб спортивної індустрії.

У статті розглянуто основні аспекти організації навчального процесу в десяти провідних університетах, зокрема структуру навчальних планів, методи викладання педагогічних дисциплін, підходи до оцінювання тренерсько-педагогічних компетентностей та роль обов'язкових стажувань у школах і освітніх закладах. Особливу увагу приділено зв'язку цих програм із стандартами підготовки вчителів фізичного виховання, професійними акредитаціями Інституту з управління спортом та фізичною активністю (CIMSPA) та Асоціації спортивних тренерів Великої Британії (UK Coaching), а також кваліфікаційними вимогами для роботи в освітніх закладах.

На основі компаративного аналізу виявлено ключові елементи, що впливають на якість підготовки майбутніх тренерів-викладачів: розвиток педагогічних компетентностей для викладання спортивних дисциплін, інтеграція тренерських та освітніх методик, спрямованість курсів на подвійну підготовку для роботи як з спортсменами, так і з учнями в освітніх закладах, тісна співпраця зі школами та педагогічними коледжами.

У статті підкреслено важливість інноваційних компонентів освітніх програм, таких як інтеграція педагогічних практик з тренерськими методиками, стажування в школах та освітніх закладах, співпраця з педагогічними факультетами та розробка навичок викладання спортивних дисциплін різним віковим групам. Виявлено, що програми, які орієнтовані на подвійну підготовку (тренер + викладач) та співпрацю як з професійними спортивними організаціями, так і з освітніми закладами, підвищують універсальність та конкурентоспроможність випускників на ринку праці.

ДУАЛЬНА ФОРМА ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ У НІМЕЧЧИНІ: СТРУКТУРА, ДИНАМІКА, ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

2025-06-27T16:05:43+03:00

У статті проаналізовано дуальну форму здобуття вищої освіти в Німеччині як інституційно сталу модель інтеграції академічного навчання з професійною підготовкою. Представлено структуру освітньої пропозиції за основними критеріями: типи закладів (університети прикладних наук, класичні університети, професійні академії), рівні програм (бакалавр, магістр), галузі знань, форми власності, організаційні моделі (освітньо-, практико-, професійно-інтегровані) та фінансові механізми. На підставі даних Федерального інституту професійної освіти, Центру розвитку вищої освіти та порталу HRK Hochschulkompass виявлено ключові характеристики німецької моделі: високу частку практико-інтегрованих програм, переважання прикладних галузей (інженерія, економіка, ІТ), активну участь роботодавців у фінансуванні навчання.

Здійснено порівняльний аналіз із українською системою дуальної освіти, яка нині розвивається в межах експериментальних проєктів. Виокремлено головні виклики для України: фрагментарність нормативної бази, відсутність стимулів для підприємств, нестача механізмів контролю якості практики. Обґрунтовано напрями адаптації німецького досвіду: розроблення типових моделей дуального навчання, запровадження фінансових стимулів для бізнесу, залучення роботодавців до проєктування освітніх програм, створення системи зовнішнього моніторингу. З’ясовано, що дуальна освіта має значний потенціал для підвищення якості вищої освіти в Україні, особливо в умовах необхідності наближення освітніх результатів до потреб ринку праці. Її розбудова має спиратися не лише на європейський досвід, а й на глибоке розуміння потреб національної системи освіти, особливостей економіки та специфіки українського ринку праці. Стаття містить рекомендації щодо розвитку нормативного, інституційного та фінансового забезпечення дуальної освіти в Україні та визначає перспективи подальших досліджень. Отримані результати можуть слугувати аналітичною основою для масштабування пілотних проєктів і вдосконалення державної політики у сфері підготовки фахівців, орієнтованої на потреби ринку праці.