Comparative Professional Pedagogy

РОЗВИТОК КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ З ОЦІНЮВАННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ: КЕМБРИДЖСЬКИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНЮВАННЯ ПИСЬМА НА ІСПИТІ A2 KEY FOR SCHOOLS

НАТАЛЯ БІДЮК — 2025-12-11

У статті розглянуто особливості міжнародного іспиту A2 Key for Schools, що належить до лінійки Кембриджських іспитів, та його значення у системі загальної середньої освіти та розвитку в майбутніх учителів англійської мови компетентності з оцінювання писемного мовлення учнів. Окрему увагу приділено письмовій частині іспиту, а саме завданням на написання електронного листа / листа та розповіді, а також підготовці студентів педагогічних спеціальностей до застосування аналітичної шкали (Writing Assessment Scale) та дескрипторів рівня A2 CEFR для оцінювання учнівських письмових робіт.

На основі офіційних екзаменаційних матеріалів та ресурсів для професійного розвитку вчителів запропоновано рамку ключових компетентностей майбутніх учителів англійської мови. До них віднесено: розуміння принципів аналітичного оцінювання писемного мовлення та структури шкали оцінювання; інтерпретацію та застосування критеріїв рівня A2 під час роботи з текстами учнів; проєктування логічно послідовних серій уроків, що інтегрують підготовку до A2 Key for Schools з комунікативним розвитком навичок письма; використання формувального оцінювання, різних форматів зворотного зв’язку та самооцінювання; організацію пробних тестувань, аналіз типових помилок учнів і планування подальшого навчання на цій основі. Практичні результати дослідження стосуються вибіркового курсу «Міжнародні мовні іспити та особливості підготовки до них», який подано як орієнтир для проєктування методичних і оцінювальних компонентів, узгоджених із вимогами міжнародних іспитів. Обґрунтовано, що усвідомлена, рефлексивна та етично виважена підготовка до іспиту сприяє підвищенню результатів учнів у письмових завданнях і водночас професійному зростанню майбутніх учителів. Узгодження університетської підготовки з реаліями шкільної освіти в межах запропонованої рамки допомагає сформувати у майбутніх учителів ґрунтовне розуміння письмової частини іспиту A2 Key for Schools та забезпечити ефективну підготовку школярів до складання іспиту.

Подальше дослідження спрямоване на вивчення довгострокового впливу оцінювання грамотності на результати навчання, адаптацію рамки до інших іспитів, що відповідають CEFR, та інтеграцію цифрових інструментів оцінювання для покращення підготовки вчителів.

РОЛЬ ПОЛЬОВОГО НАВЧАННЯ У РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПРАКТИКАНТІВ З ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ: ДОСВІД АЛЖИРУ

БІЛЛАЛ МААМРІ — 2025-12-11

У статті досліджено роль польового навчання у формуванні й розвитку компетентності з планування уроків фізичного виховання серед студентів-практикантів в Алжирі. Мотивом дослідження стало усвідомлення того, що професійна підготовка вимагає інтеграції теоретичних знань із практичним досвідом. До вибірки увійшли 75 студентів, відібраних випадковим чином із загальної сукупності 161 учасника програми підготовки вчителів. У роботі застосовано описовий метод, а збір даних здійснювався за допомогою структурованої та валідованої анкети, спрямованої на оцінку планувальних умінь, розробки уроків та використання методів навчання.

Результати показали, що педагогічна практика суттєво підвищила планувальну компетентність, зокрема в організації уроків, управлінні часом та виборі педагогічних методів. Також було підкреслено важливість поєднання теоретичного навчання з практикою та роль наставництва викладачів і вчителів-кураторів у вдосконаленні якості планування й рефлексивної діяльності студентів-практикантів в Алжирі.

У результаті дослідження сформульовано рекомендації щодо посилення програм педагогічної практики та узгодження їх із завданнями навчальних планів підготовки вчителів фізичного виховання. Крім того, обґрунтовано важливість безперервного оцінювання, конструктивного зворотного зв’язку та ефективного педагогічного супроводу для забезпечення набуття стійких компетентностей, які можна застосувати у професійній діяльності. Отримані результати підтверджують, що педагогічна практика є ключовим елементом підготовки кваліфікованих учителів фізичного виховання, здатних відповідати вимогам професії.

Майбутні дослідження повинні включати порівняння різних спеціалізацій, академічних рівнів або закладів підготовки вчителів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Такі дослідження сприятимуть розробці програм підготовки вчителів та більш ефективних стратегій у фізичному вихованні та спорті, тим самим підвищуючи якість академічної та професійної підготовки студентів-вчителів та відповідаючи вимогам сучасної шкільної освіти.

ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ФАХІВЦІВ ФАХОВИХ КОЛЕДЖІВ У КРАЇНАХ ЄС: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

ЕВЕЛІНА ЦАРЬОВА — 2025-12-11

У статті порушено проблему оцінювання розвитку професійної компетентності педагогічних фахівців фахових коледжів у країнах ЄС. Розглянуто перспективи для системи професійної (професійно-технічної) освіти в Україні. Встановлено, що процес викладання у професійній освіті вимагає від педагогів не лише володіння ефективними методами навчання, а й інтеграції технічної експертизи, знання реалій робочого середовища та розвитку наскрізних навичок. Досліджено, що рамки ЄС, такі як EQAVET, керівні настанови Cedefop та DigCompEdu, здебільшого зосереджені на структурованих підходах до оцінювання професійної компетентності педагогів, зокрема забезпеченні якості освіти, безперервному професійному розвитку та цифровій педагогіці. Водночас національні практики суттєво відрізняються: у Німеччині та Австрії дуальні системи освіти передбачають участь наставників на робочому місці; увага країн Північної Європи сфокусована на взаємному спостереженні та рефлексивній практиці; у Південній Європі застосовують структуровані звіти, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи системи поступово переходять до рамок, узгоджених із стандартами ЄС. Проаналізовано, що загальноприйняті методи включають у себе самооцінювання, взаємне та зовнішнє спостереження, професійні портфоліо, відгуки учнів і роботодавців, а також оцінювання цифрової компетентності. Визначено, що досі переважають такі виклики, як фрагментація стандартів, обмеженість ресурсів, прогалини у цифровій готовності та надмірна орієнтація на показники відповідності. Підсумовано, що для України впровадження багатометодних, рефлексивних і цифро-інтегрованих систем оцінювання може підвищити якість викладання, узгодити систему професійної освіти із потребами ринку праці та підтримати професіоналізацію педагогів, навіть в умовах війни. Практичні рекомендації включають зміцнення співпраці з роботодавцями, інтеграцію цифрової компетентності, розвиток формувальної та рефлексивної практик, забезпечення гнучких інструментів оцінювання і балансування між відповідальністю та підтримкою. Перспективи подальших досліджень полягають в оцінюванні ефективності цих підходів та їхнього впливу на навчальні результати учнів в українському контексті.

ВПРОВАДЖЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОЇ ПОЛІТИКИ У ЗАКЛАДАХ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ

ІРИНА ДРОЗІЧ — 2026-01-12

У статті порушено проблему впровадження енергоефективної політики у закладах професійної освіти (VET) Німеччини. Проаналізовано перспективи успішної адаптації зазначеної ініціативи у системі професійної освіти в Україні. У контексті теорії сталого розвитку, компетентнісної освіти та моделі трансферу політики, досліджено, яким чином заклади професійної освіти Німеччини інтегрують принципи енергоефективності, зокрема через розроблення освітніх програм, дуальну систему освіти, тісну співпрацю з промисловим сектором й узгодження навчання з національною і європейською політикою сталого розвитку, включно з цілями Європейського зеленого курсу. Зазначено, що підхід німецьких колег забезпечує здобувачів освіти технічними знаннями, практичними навичками, умінням розв’язувати проблеми, цифровою грамотністю, екологічною відповідальністю та екологічною свідомістю, готуючи робочу силу до «зеленої» економіки. У статті також визначено ключові можливості для України, серед яких розроблення компетентнісно орієнтованих освітніх програм, модернізація освітньої інфраструктури, підвищення кваліфікації педагогів, створення довгострокових державно-приватних партнерств і посилена співпраця між політиками, освітянами, представниками промисловості та громадянського суспільства. Ефективна адаптація потребує ретельного врахування соціально-економічних, культурних та інституційних умов України, а також узгодження з національними енергетичними стратегіями та пріоритетами сталого розвитку. Отримані результати містять практичні рекомендації для освітніх лідерів, а також окреслюють напрями подальших досліджень, зокрема оцінювання впливу ініціатив з енергоефективності на компетентності здобувачів освіти, їхню професійну готовність, ефективність освітніх програм, підготовку викладачів, інституційну спроможність, а також на масштабованість і сталість реформ у різних регіонах країни. Окреслено перспективи подальших досліджень особливостей практичного впровадження цих рекомендацій в українських закладах професійної освіти.

ІНСТИТУЦІЙНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У НІМЕЧЧИНІ

СВІТЛАНА КОРОЛЬ — 2025-12-11

У статті здійснено комплексний аналіз системи навчання іноземних мов у закладах загальної середньої освіти Німеччини. Обґрунтовано актуальність німецького досвіду з огляду на високий рівень володіння англійською мовою серед молоді Німеччини та провідні позиції країни у світових рейтингах мовної компетентності. Розкрито роль Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (CEFR) як рамкового інструменту, що визначає компетентнісну та комунікативну спрямованість мовного навчання без прив’язки до віку чи конкретних мов.

Проаналізовано основні методичні принципи, що лежать в основі викладання іноземних мов у Німеччині, зокрема комунікативний, компетентнісний, діяльнісно-орієнтований підходи, а також поєднання імпліцитного та експліцитного засвоєння граматики, тощо. Показано значення автентичних мовленнєвих ситуацій, інтерактивних форм роботи, цифрових технологій та сучасних навчально-методичних комплексів у формуванні мовної й міжкультурної компетентностей учнів. Окрему увагу приділено структурі мовної освіти залежно від типу школи, початку вивчення іноземних мов, багатомовності, а також системі оцінювання навчальних досягнень і співвідношенню шкільних оцінок з рівнями CEFR. Проаналізовано місце іноземної мови в структурі підсумкових шкільних іспитів (Abitur) з урахуванням федеративної специфіки освітньої системи Німеччини.

Зроблено висновок, що німецька модель навчання іноземних мов є цілісною, практично орієнтованою та такою, що може слугувати методичним орієнтиром для модернізації підготовки вчителів іноземних мов в Україні. Окреслено перспективи подальших порівняльних досліджень і можливості адаптації ефективних німецьких практик до національної освітньої системи. Впровадження таких підходів сприятиме підвищенню якості фахової підготовки майбутніх учителів, розвитку їхньої професійної автономії та відповідності європейським стандартам освіти. Це, своєю чергою, забезпечить більш ефективну інтеграцію української педагогічної освіти в європейський освітній простір.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ ДОСВІД СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ У ГАЛУЗІ ПРОМИСЛОВОЇ ФАРМАЦІЇ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

ПАВЛО ОМЕЛЬЧЕНКО — 2025-12-11

Професійна підготовка фахівців промислової фармації у сучасних умовах набуває пріоритетного значення, оскільки істотно сприяє подальшому розвитку охорони і збереження здоров’я населення України. Інтеграція України в європейській освітній простір та докорінні зміни соціально-економічних відносин потребують постійного вдосконалення професійної підготовки кадрів. Необхідність створення нової сучасної системи підготовки кадрів для фармацевтичної промисловості зумовлена спеціалізацією та диференціацією діяльності суб'єктів фармацевтичного ринку, що спричинить необхідність зміни підходів та навчальних програм.

Надзвичайно актуальною проблемою для України з інтеграцією її в європейській освітній простір є підготовка фахівців промислової фармації, оскільки вона забезпечує висококваліфікованими кадрами національну фармацевтичну галузь.

У статті проаналізовано порівняльний досвід системи професійної освіти у галузі промислової фармації в Україні та за кордоном, тривалість навчання та структуру середньої й вищої фармацевтичної освіти, а також кваліфікаційні вимоги до посад фахівців з вищою фармацевтичною освітою в Україні та в країнах Євросоюзу. Наведено приклади національних систем освіти у галузі промислової фармації у країнах Євросоюзу з різним рівнем розвитку фармацевтичної промисловості, а саме Франції, Великобританії, Греції, Швейцарії, Бельгії, Нідерландів, Швеції, Латвії.

У статті зазначено, що, незважаючи на різні національні системи освіти, практично у всіх країнах є магістратура з промислової фармації з різними профілями (спеціалізаціями), що забезпечує підготовку професійних кадрів з урахуванням галузевих особливостей фармацевтичної сфери. Встановлено, що в Україні і за кордоном тривалість навчання за програмами вищої фармацевтичної освіти майже однакова (у середньому 5 років).

Спеціалізація, необхідний рівень кваліфікації та номенклатура посад працівників з вищою фармацевтичною освітою в Україні вимагають подальшого вивчення та актуалізації відповідно до запитів ринку праці та досвіду розвинених країн.

ФАНДРЕЙЗИНГ У СФЕРІ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА ТА ОСВІТИ У США

ДМИТРО БІДЮК — 2025-12-11

Стаття присвячена комплексному аналізу організаційних, соціально-педагогічних та управлінських аспектів фандрейзингових практик у сфері хореографічного мистецтва та освіти в США. Окреслено специфіку залучення фінансових, матеріальних і комунікаційних ресурсів для підтримки хореографічного мистецтва та освіти в американському досвіді. Детально розглянуто основні форми фандрейзингу: івентові заходи (dance-a-thon, майстер-класи, локальні виступи, шоу-програми, продаж брендованого мерчу), цифрові інструменти збору коштів через онлайн-платформи (GoFundMe, Snap!Raise, Givebutter), партнерські ініціативи з представниками малого й середнього бізнесу, а також діяльність неприбуткових асоціацій, що забезпечують інституційну підтримку та прозорий фінансовий менеджмент танцювальних студій.

Особливу увагу приділено освітньому потенціалу фандрейзингових практик, які інтегровані у навчальний та мистецький процес танцювальних інституцій. З’ясовано, що висока культура благодійності в американських громадах, системна участь батьків і волонтерів, стратегічні партнерства з приватним сектором та активне використання цифрових технологій створюють цілісну та ефективну екосистему підтримки танцювальних студій. Наголошено на освітній і соціальній функції фандрейзингу, що сприяє розвитку соціальної відповідальності молоді, залученню її до громадських ініціатив, формуванню лідерських якостей, навичок командної роботи та самоменеджменту.

Висвітлено фандрейзинг як дієву форму культурної дипломатії, що поєднує механізми ресурсної підтримки з інструментами міжнародної комунікації, репрезентації культурних цінностей та формування позитивного іміджу держави на глобальній арені. Обґрунтовано доцільність використання американського досвіду для розвитку внутрішньої системи фандрейзингу в мистецькій освіті України, де питання інтеграції фандрейзингу у діяльність хореографічних студій набуває особливої актуальності у контексті воєнних та соціокультурних викликів. Зроблено висновок, що американська модель фандрейзингу в хореографічній сфері є багаторівневою, інституційно підтриманою та технологічно розвиненою, а її структурні компоненти можуть слугувати орієнтирами для формування сталих механізмів фінансової, педагогічної та соціальної підтримки мистецьких ініціатив у глобальному контексті.

ПОЄДНАННЯ ІНФОРМАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯМ МОВИ ТА ФОРМАЛЬНОГО НАВЧАННЯ: КРОС-КУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

ОЛЕНА МАРТИНЮК — 2025-12-11

У статті розглядаються підходи до інтеграції інформального вивчення мови (яке часто називають «цифровим» – ІЦВМ) з формальним навчанням у різних освітніх контекстах. Дослідження підтверджує, що ІЦВМ, яке стимулюється мотивацією, має вирішальне значення для розвитку автономії студентів та їх комунікативної компетентності в реальних умовах спілкування. Виявлено, що якість та різноманітність цифрового впливу є більш ефективними, ніж його кількість. Автор стверджує, що формальне та інформальне навчання слід розглядати у комплексі. У вищій освіті впроваджуються структуровані моделі для формалізації ІЦВМ. Вони передбачають для студентів необхідність вести навчальні журнали оцінювання, що фіксують їхню навчально-цифрову активність; впровадження моделей проєктного навчання мови, які передбачають використання неформальних автентичних ресурсів; а також формалізацію соціальної практики через обов’язкову віртуальну взаємодію. Ці моделі підкреслюють роль викладача як фасилітатора, завданням якого є надання ефективної, когнітивної та поведінкової підтримки самостійному навчанню. Наголошується, що оцінювання результатів інформального навчання створює значні виклики. Основним із них є «парадокс формалізації», коли нав’язування критеріїв оцінювання руйнує внутрішню мотивацію та спонтанність інформальної взаємодії. Традиційні інструменти оцінювання не здатні точно виміряти прагматичні та культурні здобутки, отримані у результаті інформального вивчення мови. Додаткові складнощі пов’язані з проблемами нерівномірного доступу до цифрових ресурсів, часовими обмеженнями та валідністю оцінювання. Для подолання цих викликів у статті пропонуються змішані методи, що включають кількісні (опитування, тести на знання мови) для оцінювання результатів, та якісні (рефлексивні журнали, інтерв’ю) для оцінки студентами власної ефективності та самого процесу. У дослідженні зроблено висновок, що максимізація цінності інформального навчання вимагає комбінованого підходу: розробки валідних та надійних інструментів оцінювання, які точно вимірюють інформальні результати, та підвищення компетентності викладачів в оцінюванні самостійної роботи. Ця інституційна необхідність має бути забезпечена нормативно-законодавчою базою для офіційного підтвердження результатів, отриманих шляхом інформальної освіти.

ПІДХОДИ ДО ВИКЛАДАННЯ ГРАМАТИКИ АНГЛІЙСЬКЇ МОВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ США

ОЛЬГА ОРЛОВСЬКА — 2025-12-11

У статті здійснено аналіз сучасних підходів до викладання граматики англійської мови в університетах США в умовах трансформації системи вищої освіти та зростання вимог до формування іншомовної комунікативної компетентності студентів. Викладання граматики розглядається не як ізольований аспект мовної підготовки, а як важлива складова цілісного процесу формування мовленнєвих умінь, необхідних для ефективного академічного й професійного спілкування. Основна увага зосереджена на чотирьох провідних підходах до навчання граматики, що широко застосовуються у закладах вищої освіти США, а саме: комунікативному навчанні граматики (Communicative Grammar Teaching), граматиці в межах завданнєвого навчання (Task-Based Language Teaching), індуктивному та дедуктивному підходах до опрацювання граматичного матеріалу, а також технологічно орієнтованому викладанні граматики.

У статті розкрито теоретико-методологічні засади кожного з означених підходів на основі праць провідних зарубіжних науковців. Проаналізовано дидактичний потенціал комунікативного та завданнєвого навчання граматики, які передбачають використання мовного матеріалу в реальних або наближених до реальних умовах спілкування та активне залучення студентів до мовленнєвої діяльності. Індуктивний і дедуктивний підходи розглянуто з позицій когнітивної доцільності та можливостей їх застосування залежно від рівня мовної підготовки студентів і цілей навчання. Окрему увагу приділено ролі цифрових технологій у навчанні граматики, зокрема використанню онлайн-корпусів, освітніх платформ, мобільних застосунків і систем управління навчанням, що сприяють індивідуалізації навчального процесу та підвищенню автономії здобувачів освіти.

Зроблено висновок, що ефективне викладання граматики в університетах США ґрунтується на інтеграції різних методичних підходів, поєднанні роботи над формою і значенням та використанні інноваційних освітніх технологій.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ: ДОСВІД КРАЇН НАТО ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ

ОЛЕГ ЧЕРНЯВСЬКИЙ — 2025-12-11

Проблема професійної підготовки військових фахівців залишається актуальним предметом наукових досліджень. Важливим науково-практичним завданням виступає системна модернізація професійної підготовки офіцерських кадрів для ЗСУ з урахуванням сучасних умов ведення гібридної війни та кращого іноземного досвіду.

Мета дослідження полягає теоретичному обґрунтуванні системи організаційно-педагогічних заходів, спрямованих на вдосконалення підготовки офіцерів тактичної ланки у вітчизняних військових ВНЗ з метою їх адаптації до стандартів навчально-бойової діяльності, та порівнянні її з відповідними системами країн НАТО.

Удосконалення професійної підготовки офіцерів тактичного рівня Збройних Сил України потребує розв’язання низки проблем, які у статті сформульовані та обґрунтовані як організаційно-педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх офіцерів ЗСУ. Це комплекс розроблених нами заходів, спрямованих на оптимізацію змісту, форм і методів освітнього процесу, що забезпечують ефективність системи військової освіти у вищих військових закладах освіти (ВВЗО).

У межах дослідження висувається концептуальний підхід до вдосконалення вітчизняної системи військової освіти, спрямований на підготовку у ВВЗО високо компетентних офіцерських кадрів тактичної ланки. Результати аналізу академічних джерел підтверджують, що для оптимізації процесу професійного становлення майбутніх офіцерів ЗСУ необхідним є наукове обґрунтування та практична реалізація комплексу організаційно-педагогічних умов у системі військової освіти.

Обґрунтовані організаційно-педагогічні умови передбачають оновлення матеріально-технічної бази військових закладів освіти, використання систем імітаційного моделювання, модернізацію освітніх методик, покращення психологічного забезпечення, створення Центру контролю якості військової освіти. Ці взаємопов’язані заходи спрямовані на формування компетентного, добре підготовленого офіцерського корпусу, готового протистояти сучасним військовим викликам.

РОЗВИТОК АНГЛОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙ І РАДІОТЕХНІКИ: ДОСВІД КРАЇН ЄС

ОЛЕГ РОСКВАС — 2025-12-11

У сучасну епоху глобальної цифровізації фахівці з електронних комунікацій та радіотехніки повинні ефективно діяти в багатомовних і мультикультурних професійних середовищах, де англійська мова є ключовою для технічної документації, наукових досліджень та інновацій. Система вищої освіти України стикається з проблемою: попри ґрунтовні технічні знання, обмежена англомовна компетентність студентів ускладнює доступ до міжнародних публікацій, участь у глобальних проєктах і академічну мобільність. У статті досліджено європейські практики інтеграції розвитку англійської мови з інженерною освітою, зокрема навчання за принципом Content and Language Integrated Learning (CLIL), англомовне викладання (English-Medium Instruction, EMI), проєктне та завдання-орієнтоване навчання (PBL/TBL), а також змішані та перевернуті моделі навчання. Досвід Австрії, Чехії, Норвегії та Польщі демонструє, що поєднання цих підходів значно підвищує технічну компетентність студентів, їхню професійну комунікацію та міжкультурну обізнаність. Зазначено, що інтеграція англійської мови в технічні освітні програми, залучення студентів до реальних інженерних завдань та застосування цифрових інструментів і віртуальних лабораторій сприяє активному використанню мови, розвитку фахової термінології та вдосконаленню навичок складання звітів і презентацій. Адаптація цих практик в українських ЗВО потребує підготовки викладачів, редизайну навчальних планів, інституційної підтримки та партнерства з міжнародними університетами й промисловістю. Встановлено, що координований підхід може суттєво підвищити конкурентоспроможність студентів, їхню готовність до міжнародної співпраці та відповідність європейським стандартам інженерної освіти. Для української вищої освіти впровадження цих практик є критично важливою можливістю подолати мовний розрив, який наразі обмежує студентів у їхньому працевлаштуванні та міжнародній діяльності. Перспективи подальших досліджень полягають в оцінюванні довгострокової ефективності інтегрованих методів і ролі цифрових технологій та міжнародних проєктів у розвитку професійної англомовної компетентності та технічних навичок у системі вищої освіти України.

ФОРМУВАННЯ РЕГУЛЯТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ЕСТРАДНО-ДЖАЗОВОГО СПІВУ У ПІДГОТОВЦІ ДО КОНЦЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ОСВІТНІХ СИСТЕМ

АЛЬОНА МІЛАНІНА — 2025-12-11

У контексті глобалізації, зростання ролі знань і технологій у суспільстві та модернізації системи освіти в Україні актуалізується проблема формування професійної компетентності фахівців у галузі естрадно-джазового співу, що є ключовим елементом підготовки конкурентоспроможних музикантів, здатних до творчої самореалізації в умовах динамічних змін. Дослідження спрямоване на теоретичне обґрунтування та практичну імплементацію компетентнісного підходу в професійній підготовці студентів до концертної діяльності з урахуванням зарубіжного досвіду освітніх систем.

На основі аналізу праць вітчизняних учених (О. Мельник, В. Коваленко, Л. Петренко) та зарубіжних дослідників (Дж. Міллер, Р. Едвардс, Л. Кустодеро, Д. Вард-Стейнман) регулятивна компетентність розглядається як інтегральна якість, що забезпечує саморегуляцію, емоційну стабільність, творчу адаптацію та ефективну взаємодію з аудиторією в умовах концертної діяльності.

Особливу увагу приділено зарубіжному досвіду освітніх систем США, країн Європи (зокрема Скандинавії та Великобританії), де джазова вокальна освіта інтегрує неформальне навчання, мультикультурні підходи, імпровізаційні практики та інноваційні технології, такі як цифрова аналітика вокального виконання. Запропоновано комплекс індивідуально орієнтованих педагогічних технологій, включаючи методи психічної саморегуляції, міждисциплінарної інтеграції, аналізу музичного матеріалу та імпровізаційних практик, які було верифіковано в емпіричному дослідженні за участю студентів музичних вищих закладів освіти України. Результати свідчать про значне зростання рівня виконавської майстерності, емоційної виразності, психологічної стійкості та рефлексивних навичок студентів.

Перспективи подальших досліджень охоплюють розробку цифрових освітніх платформ, мультимедійних тренажерів, онлайн-курсів із вокалу, а також застосування нейропедагогічних підходів із урахуванням зарубіжних моделей. Робота має теоретичне значення для розвитку педагогічної науки, зокрема в галузі музичної освіти, та практичну цінність для вдосконалення професійної підготовки вокалістів естрадно-джазового напряму, сприяючи їхній адаптації до сучасних викликів мистецького середовища.

ЯК ІНОЗЕМНОЇ У СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ЗАСТОСУНКІВ: АДАПТАЦІЯ ДОСВІДУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

АННА ЩЕРВЯНІНА — 2025-12-11

Обґрунтовано, що використання мобільних застосунків у процесі викладання англійської мови в середній школі стає одним із ключових елементів цифровізації освіти в країнах Центральної та Східної Європи. Польща, Румунія, Чехія та Угорщина демонструють схожі тенденції у впровадженні мобільних технологій у шкільну іншомовну освіту, зберігаючи при цьому національні особливості освітньої політики та методів викладання англійської як іноземної (ESL). Проаналізовано низку мобільних застосунків (Duolingo, Busuu, Quizlet, Kahoot!, Wordwall, LingQ, WocaBee, Memrise, Mondly, Lucidchart, MindMeister, Canva, GoConqr, Socrative, Zoom та Google Meet, Anki, WordUp.common тощо), що використовуються для вивчення англійської як іноземної в школах Польщі, Румунії, Чехії та Угорщини, та визначено їхні основні переваги (персоналізація та адаптивність; поєднання з традиційними освітніми ресурсами; формування цифрової та мовної грамотності; базування на освітніх підходах мікронавчання та гейміфікації; доступність; інтерактивність; різноманітність навчальних засобів та форм навчання (від аудіо- та відеоматеріалів до інтерактивних ігор та онлайн-вправ); підвищення мотивації до навчання. Водночас виявлено й недоліки: залежність від технічних засобів та якості інтернет-з’єднання; складність здійснення контролю за використанням мобільних пристроїв не за призначенням; відволікання учнів від основного навчального процесу; неоднозначність змісту (не всі матеріали в застосунках можуть бути високої якості або відповідати академічним вимогам).

З’ясовано, що використовуючи мобільні застосунки, вчителі повинні забезпечити реалізацію чотирьох фундаментальних принципів: інформаційного; технологічного; процедурного та діяльнісного. Останній визначається здатністю організовувати активну навчально-пізнавальну діяльність учнів шляхом обробки інформаційних ресурсів. Доведено, що за належної організації та контролю, мобільні застосунки є безцінним інструментом для викладання англійської як іноземної, оскільки вони забезпечують адаптований зміст, інтерактивність, різноманітність видів діяльності, високу мотивацію до навчання; ресурси для самостійної роботи; багаторівневий підхід; легку доступність.

ФОРМУВАННЯ МЕНТАЛЬНОЇ ГНУЧКОСТІ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ШКІЛЬНОЇ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У АЛЖИРІ

ЗІНЕЛАБЕДІН БЕН ТУМІ — 2025-12-11

Це дослідження мало на меті вивчити вплив шкільних спортивних занять на розумову гнучкість серед старшокласників Алжиру, порівнюючи учасників та неучасників, а також вивчаючи вплив типу діяльності (індивідуальний чи командний спорт), регулярності занять і тривалості досвіду. Для цього було обрано описово-порівняльний метод, а дані було зібрано з випадкової вибірки з 200 студентів, які навчаються в середніх школах Алжиру в 2024–2025 навчальному році, без урахування статі чи класу. Дослідження проводилося в середніх школах Алжиру. Інструменти дослідження включали заповнення анкети про участь у шкільних спортивних заняттях та стандартизовану шкалу розумової гнучкості, а статистичний аналіз проводився з використанням коефіцієнтів кореляції Пірсона.

Результати показали статистично значущі відмінності на користь студентів, які брали участь у шкільних спортивних заходах, порівняно з їхніми однолітками, які не брали участі. Зокрема, ті, хто займався командними видами спорту, продемонстрували вищий рівень розумової гнучкості порівняно з учнями, які практикували індивідуальні види спорту. Крім того, учасники, які тренувалися три рази на тиждень чи більше, досягли значно кращих результатів у когнітивній адаптивності, гнучкості вирішення проблем та творчості, ніж ті, хто займався рідше. Студенти з більш ніж річним досвідом спортивної практики також показали кращі результати порівняно з тими, хто займався рідше, підтверджуючи кумулятивні переваги довгострокових занять.

Результати підкреслюють важливу роль шкільного спорту у розвитку когнітивної адаптивності, стійкості та інноваційного мислення у студентів. Дослідження робить висновок, що регулярна та тривала участь у спортивних заняттях – особливо командних видах спорту – не лише покращує фізичну форму, але й сприяє психологічному благополуччю та когнітивному розвитку. Відповідно, рекомендується, щоб алжирські освітні установи інтегрували структуровані та різноманітні спортивні заняття в навчальну програму, забезпечували необхідні ресурси та кваліфікований персонал, а також сприяли культурі, яка передбачає фізичну активність як інструмент для розвитку розумових та освітніх навичок. Результати також вказують на необхідність дослідження взаємодії між спортом, когнітивною гнучкістю та соціокультурними змінними для розробки обґрунтованих інтервенцій, спрямованих на покращення як академічних досягнень, так і життєвих навичок серед студентів.

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

ЮРІЙ ГУБІН — 2026-01-12

Обґрунтовано важливість самостійної роботи студентів спеціальності «Міжнародні відносини» у процесі їх професійної підготовки у ЗВО Великої Британії. З’ясовано, що лише близько 20 % навчального навантаження студентів становлять аудиторні заняття, решта 80 % - самостійна робота, яка спрямована на поглиблення загальних та професійних знань, а також розвиток організаційних навичок (раціонального використання часу та планування); навичок аналітичного читання та рефлексійних навичок.

Проаналізовано особливості самостійної роботи студентів-міжнародників у провідних університетах Великої Британії, зокрема Королівському коледжі Лондона, Ланкастерському університеті, Манчестерському університеті, університеті Бірмінгема, Кента, Лондона, Редінга, Суссексу. Визначено, що основними формами самостійної роботи є: опрацювання літературних джерел; підготовка презентацій; підготовка до іспитів; курсові проєкти; виконання аналітичних письмових завдань (аргументовані есе, метод case study тощо); дослідницькі проєкти; критичні огляди; дипломна робота. Університети Великої Британії пропонують окремі модулі для самостійної роботи студентів під супервізією викладачів для написання дипломної роботи, а також для формування навичок роботи з програмним забезпеченням SPSS (Statistical Package for the Social Sciences) для статистичного аналізу, управління даними та їх візуалізації, розвитку аналітичних навичок та методів кількісного аналізу.

Окреслено два основних вектори самостійної роботи студентів-міжнародників: самостійне дослідження у рамках офіційно затвердженої університетської теми; самостійна робота в рамках самоосвіти. З’ясовано, що британські університети пропонують різні ресурси для самостійної роботи студентів, такі як відкриті навчальні онлайн-курси, онлайн-платформи MIT's OpenCourseWare, OpenLearn, репозитарії тощо. Самостійна робота студентів ОП «Міжнародні відносини» часто носить міждисциплінарний характер і передбачає дослідження з суміжних галузей (антропології, економіки, соціології та політології).

Проаналізовано методи навчання студентів-міжнародників, які базуються переважно на самостійній роботі: перевернутий клас; «мисленнєві експерименти»; цифровий сторітеллінг; креативні проєкти (створення політичної радіопрограми або подкасту); моделювання кризових ситуацій. На особливу увагу заслуговує самостійна робота студентів-міжнародників у формі виконання індивідуального дослідницького проєкту в рамках інноваційного модуля, який передбачає застосування сучасної теорії до реальних проблем міжнародної політики з використанням інноваційних методів навчання.

ЕВОЛЮЦІЯ БРИТАНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ТРЕНЕРІВ-ВИКЛАДАЧІВ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ

ОЛЕКСІЙ ЛОМАКА — 2025-12-11

Стаття присвячена компаративному аналізу еволюції британської системи професійного становлення тренерів-викладачів протягом 2001–2025 років. Охарактеризовано діяльність ключових організацій: UK Coaching (колишнього Національного фонду тренерської діяльності – National Coaching Foundation) та CIMSPA (Чартерного інституту управління спорту та фізичної діяльності – Chartered Institute for the Management of Sport and Physical Activity). Проаналізовано основні нормативно-правові документи, що регулюють діяльність у сфері тренерської освіти. Встановлено, що британська модель є прикладом завершеного циклу системної трансформації, яка тривала понад два десятиліття.

Виявлено, що у період 2001–2005 років основні зміни включали стратегічне планування через документ-візію розвитку тренерства Великої Британії (UK Vision for Coaching), який визначив амбітну мету створення провідної світової системи тренерської підготовки з трирівневою структурою реалізації та масштабним залученням зацікавлених сторін через саміти з тренерської підготовки. Підкреслено, що з подальшим розвитком спортивної галузі британська система адекватно реагувала на виклики через впровадження Сертифіката тренера Великої Британії як схеми затвердження кваліфікацій для 31 виду спорту. Встановлено, що у період 2011-2020 років відбулася професіоналізація через формування CIMSPA з чартерним статусом та розробку професійних стандартів. Розглянувши сучасний етап розвитку, було з'ясовано, що період 2020–2025 років характеризується інтеграцією через історичне об'єднання реєстрів з охопленням 600 тисяч професійних ролей та запровадження професійного статусу з почесними званнями.

Ключовими характеристиками британської моделі визначено дуальну систему з паралельними університетською та федеративною траєкторіями, доказовий підхід до реформ, поступову професіоналізацію, інтеграцію рефлексивної практики та визнання цінності неформального навчання. Для України запропоновано адаптацію британського досвіду через створення гібридної моделі підготовки, Українського інституту тренерської підготовки, п'ятирівневої Національної рамки кваліфікацій та пілотне тестування рекомендацій. Підкреслено необхідність реалістичних часових рамок 15–20 років з обов'язковим доказовим моніторингом та залученням усіх зацікавлених сторін при збереженні можливості уникнення британських помилок у сфері гендерної рівності та нехтування рефлексивною практикою.

СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ В УНІВЕРСИТЕТАХ ЯПОНІЇ

ІВАН ДРИГА — 2025-12-11

Стаття присвячена ґрунтовному розкриттю сутності та змісту професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у Японії в умовах глибокої трансформації системи освіти, глобалізації ринку освітніх послуг та посилення ролі іноземних мов як інструменту економічної та культурної інтеграції. Підкреслюється, що японська модель підготовки педагогічних кадрів сформувалася під впливом поєднання традиційної ціннісної культури та сучасних інноваційних стратегій. Вона базується на концепції безперервного професійного розвитку, колективної рефлексії та співпраці, що зумовлено соціальною природою японської освітньої системи, орієнтованої на командну відповідальність і спільне ухвалення рішень.

Сутність підготовки майбутніх учителів трактується як інтегрований процес формування фахової компетентності, що включає предметний, методичний, цифровий, соціальний та комунікативний компоненти. В статті наголошено, що зміст цієї підготовки виходить за межі традиційної академічної освіти та охоплює практико-орієнтоване навчання – стажування, супервізію та «lesson study», які забезпечують перехід від вивчення теорії до її усвідомленого застосування у реальних умовах шкільного середовища. У статті окреслено також роль цифровізації освіти, яка набула особливої актуальності після пандемії COVID-19: університети розширюють зміст програм шляхом інтеграції інтерактивного змішаного навчання, застосування хмарних платформ, інструментів співпраці та сервісів для формувального оцінювання.

Особливу увагу приділено актуальним викликам та суперечностям: нерівномірності якості підготовки в різних університетах, потребі у розширенні наставництва, загрозі професійного виснаження, а також розриву між цілями державної політики та реальними практиками класного навчання, які залишаються переважно орієнтованими на граматико-перекладний підхід. Зроблено висновок, що японський досвід може бути цінним орієнтиром для систем педагогічної освіти, що прагнуть поєднати академічність, цифровізацію та практичну підготовку.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом ефективності різних моделей університетсько-шкільного партнерства, вивченням впливу цифрових інструментів на формування комунікативної компетентності та порівнянням національних моделей наставництва й супервізії як чинників професійного становлення майбутніх учителів іноземних мов.

ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАГІСТРІВ ПРАВА В УНІВЕРСИТЕТАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

ОЛЕКСАНДР СУТЯГА — 2025-12-11

Стаття присвячена розкриттю особливостей практичної підготовки майбутніх юристів в університетах Великої Британії. Констатовано, що юридична освіта у Великій Британії поєднує академічну та практичну складові. З’ясовано, що практична складова юридичної освіти у Великій Британії чітко інтегрована в зміст магістерських програм підготовки юристів. Помітною рисою магістерських програм є розвинена система юридичних клінік, що забезпечує індивідуально орієнтовану практичну підготовку.

Встановлено, що університети Великої Британії активно інтегрують у структуру магістерських програм юридичні стажування, вибудовують структуровані й системні моделі співпраці з юридичними компаніями. Охарактеризовано основні види стажувань магістрів права: тривалі та короткострокові стажування в юридичних фірмах, центрах, клініках, стажування у дослідницьких центрах при університетах. Однією з найвиразніших ознак практичної спрямованості британських магістерських правових програм є систематичне залучення практиків до безпосереднього навчання студентів. У багатьох магістерських програмах британських університетів студенти отримують менторів – юристів із провідних фірм. Встановлено, що університети Великої Британії розглядають практичну підготовку як один із ключових та ефективних механізмів формування професійної компетентності майбутніх юристів. Проаналізовано практико-орієнтовані форми навчання майбутніх юристів.

Зроблено висновок, що практична підготовка майбутніх юристів у Великій Британії вирізняється системністю, високим ступенем інтеграції теорії та практики, широким застосуванням інноваційних освітніх технологій та тісною співпрацею навчальних закладів із професійною юридичною спільнотою. Така модель забезпечує формування у випускників комплексу компетентностей, необхідних для ефективного виконання професійних обов’язків, успішного складання кваліфікаційних іспитів та подальшої діяльності в умовах сучасної правової системи Великої Британії.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ ДЕРЖАВ-ЧЛЕНІВ НАТО НА ПРИКЛАДІ ДІЯЛЬНОСТІ БАЛТІЙСЬКОГО ОБОРОННОГО КОЛЕДЖУ В ЕСТОНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

ЮЛІЯ КОЛОДКА — 2025-12-11

У статті розкрито теоретико-методичні засади розвитку міжкультурної компетентності офіцерів у системі професійної військової освіти держав-членів НАТО на прикладі діяльності Балтійського оборонного коледжу (Baltic Defence College, BALTDEFCOL, далі – БОК) в Тарту (Естонія). На тлі трансформації безпекового середовища, зумовленої повномасштабною війною росії проти України, міжкультурна компетентність розглядається як необхідна складова оперативної взаємосумісності між офіцерами Збройних Сил України та держав-членів НАТО, стратегічного лідерства та ефективної багатонаціональної взаємодії.

У дослідженні проаналізовано зміст навчальних програм БОК (Об’єднаний командно-штабний курс – Joint Command and General Staff Course (JCGSC) та Курс вищого керівного складу – Higher Command Studies Course (HCSC)), які інтегрують міждисциплінарний, компетентнісний підходи та принцип опори на попередній досвід. Окрему увагу приділено використанню таких форм як: робота в мультикультурних синдикатах, моделювання кризових ситуацій, рольові ігри та участь у культурних заходах, що розвивають у слухачів ключові елементи міжкультурної компетентності: відкритість, емпатію, гнучкість мислення, адаптивність. Висвітлено роль англомовного освітнього середовища, що сприяє розвитку комунікативної взаємодії в умовах культурного різноманіття, характерного для стратегічного рівня військової освіти НАТО.

Аналіз теоретичних і методичних основ розвитку міжкультурної компетентності офіцерів у державах-членах Альянсу дає змогу виокремити найкращі практики і тенденції розвитку міжкультурної компетентності офіцерів, що сприятиме їх адаптації до потреб сучасної системи підготовки військових фахівців у вищих військових закладах освіти. У статті визначено ключові тенденції розвитку міжкультурної компетентності офіцерів у професійній військовій освіті на прикладі БОК: мультинаціональна синергія оперативного планування, інтегративна гуманітаризація професійної військової освіти в багатомовному та мультикультурному середовищі, культуроцентричність стратегічної лідерської підготовки, мультинаціоналізація стратегічного навчального середовища.