ДУАЛЬНА ФОРМА ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ У НІМЕЧЧИНІ: СТРУКТУРА, ДИНАМІКА, ПОРІВНЯЛЬНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті проаналізовано дуальну форму здобуття вищої освіти в Німеччині як інституційно сталу модель інтеграції академічного навчання з професійною підготовкою. Представлено структуру освітньої пропозиції за основними критеріями: типи закладів (університети прикладних наук, класичні університети, професійні академії), рівні програм (бакалавр, магістр), галузі знань, форми власності, організаційні моделі (освітньо-, практико-, професійно-інтегровані) та фінансові механізми. На підставі даних Федерального інституту професійної освіти, Центру розвитку вищої освіти та порталу HRK Hochschulkompass виявлено ключові характеристики німецької моделі: високу частку практико-інтегрованих програм, переважання прикладних галузей (інженерія, економіка, ІТ), активну участь роботодавців у фінансуванні навчання.

Здійснено порівняльний аналіз із українською системою дуальної освіти, яка нині розвивається в межах експериментальних проєктів. Виокремлено головні виклики для України: фрагментарність нормативної бази, відсутність стимулів для підприємств, нестача механізмів контролю якості практики. Обґрунтовано напрями адаптації німецького досвіду: розроблення типових моделей дуального навчання, запровадження фінансових стимулів для бізнесу, залучення роботодавців до проєктування освітніх програм, створення системи зовнішнього моніторингу. З’ясовано, що дуальна освіта має значний потенціал для підвищення якості вищої освіти в Україні, особливо в умовах необхідності наближення освітніх результатів до потреб ринку праці. Її розбудова має спиратися не лише на європейський досвід, а й на глибоке розуміння потреб національної системи освіти, особливостей економіки та специфіки українського ринку праці. Стаття містить рекомендації щодо розвитку нормативного, інституційного та фінансового забезпечення дуальної освіти в Україні та визначає перспективи подальших досліджень. Отримані результати можуть слугувати аналітичною основою для масштабування пілотних проєктів і вдосконалення державної політики у сфері підготовки фахівців, орієнтованої на потреби ринку праці.