МОВНА ПОЛІТИКА США ТА КИТАЮ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2308-4081/2024-14(1)-19Ключові слова:
мовна політика, США, Китай, мультилінгвізм, «мовна дифузія», «м’яка сила», глобалізація, багатомовні навичкиАнотація
Стаття присвячена розкриттю особливостей мовної політики США та Китаю на сучасному етапі. Встановлено, що США відомі своєю мовною диверсифікованістю, характеризуються як монолінгвальне суспільство з багатими мовними ресурсами у вигляді рідних мов іммігрантів. Констатовано, що основна мета розвитку мови – це об’єднання людей, яке було б неможливе, якби англійська мова отримала статус офіційної мови у США. Доведено, що мультилінгвізм мовної політики США сприяє розвитку багатомовних навичок, які забезпечують міжнародну конкурентоспроможність країни та її національну безпеку.
Встановлено, що китайське суспільство має надзвичайну лінгвістичну різноманітність. З метою розвитку мандаринської мови в КНР та за її межами, Китай був змушений зробити значні зусилля щодо реформування мови, спрощення написання та уніфікації ієрогліфів шляхом їхньої стандартизації.
Представлено порівняльний аналіз основних напрямів і тенденцій мовної політики, її механізмів та основних інструментів в умовах глобалізації США та Китаю. Встановлено, що одним з важливих результатів мовної політики США та Китаю в умовах глобалізації є зростання багатомовності та мультикультуралізму. США та Китай зосередились на розповсюдженні англійської та китайської мов шляхом «мовної дифузії» та політики «м’якої сили».
Розкрито значення терміна «мовна політика» та виокремлено різні рівні її реалізації. Виявлено вплив іммігрантів на сучасну мовну ситуацію та показано, як зміна патернів імміграції призводить до зміни мовної ситуації в країнах в умовах глобалізації. Зроблено висновок, що розвиток мов є унікальною галуззю, в якій співпраця між країнами є взаємовигідною. Мовне розмаїття США та Китаю можна пов’язати зі зростанням багатомовності та мультикультуралізму, що є одним з важливих результатів мовної політики в умовах глобалізації.
Незважаючи на подібність проблем, сутність мовної політки та її планування значно варіюється в США та Китаї. Разючою є різниця між заявленою мовною політикою на державному рівні та вибором певної мови на індивідуальному рівні, який здійснюється під впливом прагматичних чинників.
Посилання
Alogali, A. (2018). World Englishes: Changing the Paradigm of Linguistic Diversity in Global Academia. Research in Social Sciences and Technology, 3(1), 54-73. https://doi.org/10.46303/ressat.03.01.4
Boutelier, S. (2019). Limiting Learning Environments through Domestication. Journal of Culture and Values in Education, 2(1), 45-55. http://cultureandvalues.org/index.php/ JCV/article/view/29
Crawford, J. (1990). Language Freedom and Restriction: A Historical Approach to the Official Language Controversy. In Jon Reyhner (ed.), Effective Language Education Practices and Native Language Survival (pp. 9-22). Choctaw, OK: Native American Language Issues.
Crystal, D. (2004). The Language Revolution: Themes for the 21st Century. Cambridge: Polity Press.
Girdap, H. (2020). Human Rights, Conflicts, and Dislocation: The Case of Turkey in a Global Spectrum . American Journal of Qualitative Research, 4(1), 69-84. https://doi.org/10.29333/ajqr/8266
Kurpaskathe, M. (2017). Effects of Language Policy in China. Język. Komunikacja. Informacja, 14-24.
Lewis, M.P., & Simons, G.F. (2013). Ethnologue: Languages of the world. 17th edn. Dallas: SIL International.
Liu, M. (2019). Predicting Effects of Demographic, Linguistic and Psychological Variables on University International Students’ Intercultural Communication Sensitivity. Journal of Ethnic and Cultural Studies, 6(3), 123-133. http://dx.doi.org/ 10.29333/ejecs/27
Ministry of Education of the people’s republic of china (2009). A Brief Introduction of Teaching Chinese as a Foreign Language (TCFL) of China. http://en.moe.gov.cn/Cooperation_Exchanges/201506/t20150626_191367.html
Nye, J. (1990). Bound to Lead: The Changing Nature of American Power. New York: Basic Books.
Nye, J. (2011). The Future of Power. New York: Public Affairs.
Parker, J. (2019). Second language learning and cultural identity. Journal of Curriculum Studies Research, 1(1), 33-42. https://doi.org/10.46303/jcsr.01.01.3
Spolky, B. (2014). Language Management in the People's Republic of China. Language and Public Policy, 165-179.
Strunc, A. (2020). Editorial: Are They Listening? Policymakers and Their Role in Public Education. Research in Educational Policy and Management, 2(1), i-iii. https://doi.org/10.46303/repam.02.01.ed
Wang, D. (2015). From English-Only to Multilingualism: English in the Language Policy of the United States. International Journal of English Language Teaching, 3(1), 32-41.
Wang, Y. (2017). Language policy in Chinese higher education: A focus on international students in China. European Journal of Language Policy, 9(1), 45-66.
Wildes, A. (2020). The Unethical Practice of Omitting Language in State Science Standards: Denying Students True Democratic Freedom. Journal of Curriculum Studies Research, 2(1), 112-128. https://doi.org/10.46303/jcsr.02.01.7
Wiley, T. (2004). Language planning, language policy, and the English-Only Movement. In Edward Finegan and John R. Rickford (Eds.), Language in the USA: themes for the twenty first century (pp. 319-338). Cambridge: Cambridge University Press.
Zuo, X. (2007). China’s policy towards minority languages in a globalising age. Transnational Curriculum Inquiry, 4(1), 80–91.
