ФОРМУВАННЯ МЕНТАЛЬНОЇ ГНУЧКОСТІ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ЗАСОБАМИ ШКІЛЬНОЇ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У АЛЖИРІ

Анотація

Це дослідження мало на меті вивчити вплив шкільних спортивних занять на розумову гнучкість серед старшокласників Алжиру, порівнюючи учасників та неучасників, а також вивчаючи вплив типу діяльності (індивідуальний чи командний спорт), регулярності занять і тривалості досвіду. Для цього було обрано описово-порівняльний метод, а дані було зібрано з випадкової вибірки з 200 студентів, які навчаються в середніх школах Алжиру в 2024–2025 навчальному році, без урахування статі чи класу. Дослідження проводилося в середніх школах Алжиру. Інструменти дослідження включали заповнення анкети про участь у шкільних спортивних заняттях та стандартизовану шкалу розумової гнучкості, а статистичний аналіз проводився з використанням коефіцієнтів кореляції Пірсона.

Результати показали статистично значущі відмінності на користь студентів, які брали участь у шкільних спортивних заходах, порівняно з їхніми однолітками, які не брали участі. Зокрема, ті, хто займався командними видами спорту, продемонстрували вищий рівень розумової гнучкості порівняно з учнями, які практикували індивідуальні види спорту. Крім того, учасники, які тренувалися три рази на тиждень чи більше, досягли значно кращих результатів у когнітивній адаптивності, гнучкості вирішення проблем та творчості, ніж ті, хто займався рідше. Студенти з більш ніж річним досвідом спортивної практики також показали кращі результати порівняно з тими, хто займався рідше, підтверджуючи кумулятивні переваги довгострокових занять.

Результати підкреслюють важливу роль шкільного спорту у розвитку когнітивної адаптивності, стійкості та інноваційного мислення у студентів. Дослідження робить висновок, що регулярна та тривала участь у спортивних заняттях – особливо командних видах спорту – не лише покращує фізичну форму, але й сприяє психологічному благополуччю та когнітивному розвитку. Відповідно, рекомендується, щоб алжирські освітні установи інтегрували структуровані та різноманітні спортивні заняття в навчальну програму, забезпечували необхідні ресурси та кваліфікований персонал, а також сприяли культурі, яка передбачає фізичну активність як інструмент для розвитку розумових та освітніх навичок. Результати також вказують на необхідність дослідження взаємодії між спортом, когнітивною гнучкістю та соціокультурними змінними для розробки обґрунтованих інтервенцій, спрямованих на покращення як академічних досягнень, так і життєвих навичок серед студентів.