УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНИМ ПАРТНЕРСТВОМ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ КИТАЮ: ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.31891/2308-4081/2026-16(1)-15Ключові слова:
державно-приватне партнерство, управління вищою освітою, Китай, Україна, реформа освіти, інституційна співпрацяАнотація
У статті здійснено аналіз особливостей управління державно-приватним партнерством у системі вищої освіти Китайської Народної Республіки та визначено можливості використання відповідного досвіду в умовах реформування української системи вищої освіти. У сучасних умовах глобальної трансформації освітнього простору, фінансових обмежень, цифровізації та посилення вимог до якості підготовки фахівців університети змушені шукати нові механізми управління, що забезпечують ефективну взаємодію між державою, бізнесом та закладами вищої освіти. У цьому контексті державно-приватне партнерство розглядається не лише як інструмент залучення фінансових ресурсів для розвитку освітньої інфраструктури, але і як важливий механізм управління, спрямований на посилення інституційної взаємодії між університетами, підприємствами та органами державної влади.
Теоретичною основою дослідження є положення теорії публічного управління та інституційної теорії, які підкреслюють значення координації діяльності різних суб’єктів у процесі реалізації довгострокових стратегій розвитку. У дослідженні також використано концепцію трансферу політики, що дозволяє проаналізувати можливості адаптації міжнародного досвіду з урахуванням національних особливостей розвитку системи освіти.
Встановлено, що механізми державно-приватного партнерства у сфері вищої освіти Китаю інтегровані в національні стратегії модернізації, зокрема у програму «Освіта – 2035», Програму середньо- та довгострокового розвитку освіти, а також політику поглиблення інтеграції освіти і виробництва. Зазначені документи сприяли інституціоналізації участі підприємств у розробленні прикладних освітніх програм, створенні спільних наукових лабораторій, розвитку інноваційних платформ та цифрової інфраструктури університетів.
Доведено, що досвід Китаю може бути використаний в Україні в межах реалізації Стратегії розвитку вищої освіти (2022–2032), зокрема для посилення університетсько-промислової взаємодії, розроблення галузевих рекомендацій щодо державно-приватного партнерства та інтеграції цифрової трансформації в систему управління закладами вищої освіти.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 ДЗІН ВАН

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
