ПОЄДНАННЯ ІНФОРМАЛЬНОГО ВИВЧЕННЯМ МОВИ ТА ФОРМАЛЬНОГО НАВЧАННЯ: КРОС-КУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті розглядаються підходи до інтеграції інформального вивчення мови (яке часто називають «цифровим» – ІЦВМ) з формальним навчанням у різних освітніх контекстах. Дослідження підтверджує, що ІЦВМ, яке стимулюється мотивацією, має вирішальне значення для розвитку автономії студентів та їх комунікативної компетентності в реальних умовах спілкування. Виявлено, що якість та різноманітність цифрового впливу є більш ефективними, ніж його кількість. Автор стверджує, що формальне та інформальне навчання слід розглядати у комплексі. У вищій освіті впроваджуються структуровані моделі для формалізації ІЦВМ. Вони передбачають для студентів необхідність вести навчальні журнали оцінювання, що фіксують їхню навчально-цифрову активність; впровадження моделей проєктного навчання мови, які передбачають використання неформальних автентичних ресурсів; а також формалізацію соціальної практики через обов’язкову віртуальну взаємодію. Ці моделі підкреслюють роль викладача як фасилітатора, завданням якого є надання ефективної, когнітивної та поведінкової підтримки самостійному навчанню. Наголошується, що оцінювання результатів інформального навчання створює значні виклики. Основним із них є «парадокс формалізації», коли нав’язування критеріїв оцінювання руйнує внутрішню мотивацію та спонтанність інформальної взаємодії. Традиційні інструменти оцінювання не здатні точно виміряти прагматичні та культурні здобутки, отримані у результаті інформального вивчення мови. Додаткові складнощі пов’язані з проблемами нерівномірного доступу до цифрових ресурсів, часовими обмеженнями та валідністю оцінювання. Для подолання цих викликів у статті пропонуються змішані методи, що включають кількісні (опитування, тести на знання мови) для оцінювання результатів, та якісні (рефлексивні журнали, інтерв’ю) для оцінки студентами власної ефективності та самого процесу. У дослідженні зроблено висновок, що максимізація цінності інформального навчання вимагає комбінованого підходу: розробки валідних та надійних інструментів оцінювання, які точно вимірюють інформальні результати, та підвищення компетентності викладачів в оцінюванні самостійної роботи. Ця інституційна необхідність має бути забезпечена нормативно-законодавчою базою для офіційного підтвердження результатів, отриманих шляхом інформальної освіти.